Наймудріша Притча, яку мені довелося коли-небудь чути! потужні слова про те, чому люди ходять до Церкви

Коли у Віри немає Любові…

Коли чоловік був ще дитиною, бабуся завжди казала йому, що в храмі можна знайти душевний спокій і розраду в будь – яких життєвих ситуаціях.

Коли він виріс і стало йому жити якось зовсім нестерпно, згадав бабусину пораду й пішов у найближчий храм.

Там до нього підходить жінка:

– Не так руки тримаєш!

Друга підбігає:

– Не там стоїш!

Третя бурчить:

– Не так одягнений!

Позаду дорікають:

– Неправильно хрестишся!

Потім підійшла ще одна жінка й каже йому:

– Ви б краще вийшли з храму, купили собі книжку про те, як тут слід поводитись, а потім і заходили.

Вийшов чоловік з храму, сів на лавку й гірко заплакав…

Раптом чує він голос:

– Чому ти, дитя моє, плачеш?

Підняв він своє заплакане обличчя, побачив Христа та й каже:

– Господь! Мене в храм не пускають!

Обійняв його Ісус і каже:

– Не плач, вони й мене, буває, до храму не пускають.

Істина в тому: Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви й самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.

Євангеліє від Матвія 23:13

Р.S.: Якось довелось мені чути мудру відповідь монахині – українки, яка жила за кордоном, на питання про те чи треба мати хустку на голові, коли заходиш до храму: ”Ви тут, в Україні, часто особливу увагу приділяєте зовнішнім настановам. Насправді НАЙВАЖЛИВІШЕ – з ЯКИМ СЕРЦЕМ заходите до храму, як СПІЛКУЄТЕСЬ з Богом під час Богослужіння“.