Як склалося життя Віолети з Тернополя, яку вдома на 30 років зачинила рідна матір

Віолета Марчукова живе у Петриківського обласному геріатричному пансіонаті, особливих проблем зі здоров’ям не має, може обійти себе, але вести самостійний спосіб життя, на жаль, для неї складно. Жінка, яка роками була відірвана від світу, зовсім не адаптована до соціуму, – пише 20 хвилин.

Нагадаємо, історія 52-річної Віолети Марчукової сколихнула всю Україну. До нормального життя жінка повернулася лише чотири роки тому. А до того 30 років прожила, наче в тюрмі – весь цей час не виходила з квартири, де її зачинила власна матір. Про цю жінку стало відомо у 2014 році, коли померла її матір, Зоя Марчукова. Сусіди помітили, що та певний час не виходить з квартири, і звернулися в поліцію. Правоохоронці знайшли Зою мертвою на кухні. А коли зайшли в кімнату – жахнулися. На ліжку лежала доросла жінка з тілом, як у дитини. Вона була знесилена, голодна і не могла ходити. Це була Віолета. Про її історію можна писати книгу та знімати фільм. Цикл сюжетів під назвою «30 років самотності» вийшов на телеекрани. Після цього про Віолету багато писала преса, про неї знімали програми центральні телеканали.

Як склалося життя Віолети після того, як вщух шум навколо її особистості? Жінка, яка була 30 років відірвана від світу, зовсім не адаптована до соціуму. Вона не може піти в магазин чи вирішити побутові справи, не зготує сама собі їсти.

Вона дуже замкнута
– Вона не до спілкування, дуже закрита і нічого ніколи не скаже, не попросить, хіба запитаєш, то відповість: “Да, нєт” і все. Розмовляє зазвичай російською, – каже Петриківського обласного геріатричного пансіонату Степан Глушок. – Якщо в нас проводять концерт, ми її запрошуємо. Вона приходить, слухає. Є в нас художниця Світлана Драган, я її просив залучити Віолету до малювання. Але Віолета ініціативи не виявила. Влітку ми з нею їздили до Києва на ювілей програми “Стосується кожного”. Про неї раніше знімали сюжет і тепер запросили на свято. Віолету просили вийти на сцену і сказати кілька слів, але вона відмовилася. Вмовити її не вдалося. Вона любить гарно одягатися, коли їй фарбують нігті, волосся, роблять зачіски. Як кожній жінці їй це подобається. Але знову ж таки, вона не проявляє ініціативи. Якщо запропонують:”Віолета, ми тобі нафарбуємо нігті”. Каже: “О, хорошо”. “Хочеш пофарбувати волосся?” “Да, хочу”.

Гортає журнали, дивиться серіали
Журналістка “RIA плюс” відвідала Віолету у Петриківському обласному геріатричному пансіонаті. Жінка живе у кімнаті ще з двома сусідками. Віолета дуже тиха, на контакт іде, проте на питання відповідає автоматично, погляд спрямований кудись вдалину. З журналісткою спілкується українською. Одягнута у светр та лосини в рожевому тоні – одному з улюблених.

– Взагалі вона любить гарно одягатися, – розповідає соціальна працівниця пансіонату Ірина і відкриває шафу з одягом Віолети. На полицях багато зимових і літніх речей. На вішачку – блакитна сукня з білим мереживом, яку Віолеті подарували на зустріч з випускниками, на яку вона ходила кілька років тому під час зйомок фільму “30 років самотності”. Віолета каже, що найбільше любить спортивний стиль одягу.

– Багато одягу їй подарували, дещо купили, – каже соціальна працівниця. – Вона сама одягається. Підбирає все під колір, – або рожевий або синій, або жовтий.

На ліжку та столі Віолети лежать кілька глянцевих журналів. Вона любить їх переглядати, дещо читає. Каже, щоб бути в курсі всього. Пробує розгадувати кросворди, показує один кількома написаними словами, мовляв попався дуже важкий.

Жінка додає, що в школі дуже любила читати. Любить класику – Дюма, Драйзера. Проте зараз їй читати книжки важко, бо як каже, нема часу тай для цього потрібна відповідна атмосфера. Нині Віолета більше дивиться серіали по телевізору у холі пансіонату. Сподобався американський фільм про копів.

Влітку один з телеканалів запросив Віолету на фотосесію у національному стилі. Жінка пробувала навіть вишивати, проте каже, що їй це складно робити. Запитуємо, які у неї мрії. Віолетта задумується, а потім каже, що хотіла б покращити здоров’я, скаржиться на кашель та мігрень.

У неї немає бажань і цілей
Завідувач реабілітаційним відділенням геріатичного пансіонату Наталія Коваль спостерігає за Віолеттою з першого дня перебування у закладі. І якщо зміни в фізичному плані є, то в психологічному плані жінка не дуже міняється, помітила фахівець.

– Вона замкнута людина, такий у неї тип характеру ще з молодості, – каже Наталія Коваль. – Я неодноразово спілкувалася з її однокласниками, то вони завжди казали, що вона була одиначка, любила завжди бути сама з собою. Це збереглося і до нині. Вона любить проводити час сама з собою, любить дивитися телевізор, переглядати журнали. Але на контакт не йде. Коли щось її запитаєш, вона відповість неохоче. Вона чемна, ніколи не порушує дисципліну. Це тиха жіночка, яка живе собі в своєму світі зі своїми інтересами – поїсти, поспати, подивитись телевізор. Більше нічого вона не хоче, нічого не ініціює, не просить. Наводити красу вона любить, їй це приємно. Здоров’я у Віолети добре, додає лікар. В осінньо-зимовий період вона має схильність до бронхітів, а так більше нічого не турбує. Має нормальний апетит, все з’їдає, не має жодних розладів.

– Вона завжди була мініатюрною і делікатною, як дюймовочка, – каже Наталія Коваль. -Такі особливості організму. Вона має комплекцію дівчинки. Ми хотіли б, щоб вона трохи набрала ваги, але вона набрала трохи і більше не поправляється. До нас її привезли виснаженою – вагою 24 кілограми, зараз вона важить 31 і не більше. Це при тому, що дуже добре їсть.

Щоб Віолетта жила сама, про це мова не йде.

– Вона не адаптована до соціуму, – каже Наталія Коваль. – Вона завжди була під опікою мами. Приготувати їсти, піти в магазин, – таких речей вона не навчена і невідомо чи вже зможе таке робити. Різні долі бувають. В неї така… Але мабуть, це ще не найгірший варіант. Я не можу сказати, що для себе вона нещасна жінка. Вона не відчуває дискомфорту. Це ми думаємо, що вона обділена і нещасна. Для себе вона щаслива. Людина нещасна тоді, коли вона має бажання і не може їх реалізувати. А в неї їх нема. Нема бажань, цілей, нічого…

Живе в пансіонаті, а борги капають
Тим часом у пансіонаті намагаються вирішити проблему з комунпослугами у квартирі, яка залишилася у Віолети після смерті матері. Сім’я мала заборгованість за комунпослуги, їм навіть відключили воду за борги. Сусіди дізнавшись про це, залишали пляшки з водою під дверима. Але після смерті матері і резонансу історії Віолети всі борги за комуналку їй анулювали. Квартира опломбована. Проте поки жінка чотири роки перебувала у пансіонаті, боргів знову назбиралося, не зважаючи на те, що керівництво пансіонату писало звернення про те, що в квартирі ніхто не проживає.

– На сьогодні борг за газ – 6700 грн, за тепло – 12 700, за воду 46 грн, за утримання будинку – 2200. Разом – 21 700 грн, – каже директор обласного геріатричного пансіонату Степан Глушок. – Сирота з інвалідністю просто не може оплатити такої суми. 75% з пенсії, згідно Положення про геріатричний пансіонат, відраховується на рахунок пансіонату, а 25% мешканці отримують на руки. Це дуже мала сума, якою неможливо погаcити борги: їй залишається 387 грн. щомісяця. Минулого опалювального сезону Віолета отримувала субсидію. А цього року не вдається, оскільки є непогашена заборгованість. Відтак за опалювальний сезон борг ще подвоїться. Віолета постійно проживає у пансіонаті, квартирою не користується, але це не враховується. Ми звертались в різні інстанції з проханням допомогти Віолеті, врахувавши її особливі обставини. Зараз наш юрист займається питанням про реструктуризацію боргу, що, можливо, допоможе отримати субсидії.

Степан Глушок хвилюється за майбутнє Віолети.

– Не дивлячись на те, що в даний час Віолета ще не зовсім готова до самостійного життя, сумнівними є її можливості забезпечити для себе потреби в побуті, маю надію, що з часом її часткова асоціальність буде зменшуватись, а комуканітивні здібності – прогресувати, – каже він. – Може настати такий час, коли вона захоче повернутись до своєї домівки, яка їй законно належить. Хоча можуть виникнути і такі обставини, що Віолета буде потребувати індивідуального опікуна, що неможливо забезпечити у нашому закладі. І тоді їй дуже знадобиться її власне житло, в якому вона зможе проживати з опікуном. Є ще одна причина моїх хвилювань за подальшу долю Віолети. Не відомо, на яких засадах в подальшому будуть існувати заклади системи соціального захисту, подібні до нашого пансіонату. А Віолета ще досить молода і хочеться подбати про її майбутнє, оскільки сама вона не може про себе подбати….

Довідка

Про ситуацію з заборгованістю у квартирі Віолети у тернопільській міськраді знають. Цю проблему розглядали на спеціальній нараді і погоджуються, що ситуація нетипова. Проте знайти вихід складно.

Як пояснюють у прес-службі управління житлово-комунального господарства міськради, якщо у квартирі є лічильники, то нарахування за електропостачання, воду і газ можуть припинити, але для цього потрібно написати відповідні заяви у всі служби про те, що у квартирі ніхто не проживає. Що ж до квартплати, то вона нараховується у будь-якому випадку, бо це загальні видатки на будинок. Не можливо припинити і нарахування за централізоване теплопостачання. Тепло в помешкання подається і немає технічної можливості, ні механізму, щоб не нараховувати за це кошти, пояснюють у КП “Тернопільміськтеплокомуненерго”. Це стосується усіх без винятку.

Євгенія Цебрій