Хто придумав назви семи нот і що вони означають в перекладі з латинської?

Чи замислювалися ви колись про те, хто придумав нотну грамоту і чому саме До-Ре-Мі-Фа-Соль-Ля-Сі, і що взагалі означають ці букви? Сьогодні ми поділимося з вами цікавою інформацією про походження нот і розкриємо таємницю їх назви.

 

Винахідником всесвітньо відомої нотної грамоти вважається чернець Гвідо Аретинський (Гвідо д’Ареццо), що жив у (бл. 990 – бл. 1050) роках нашої ери. Як і все прекрасне в ті часи, нотна грамота зародилася поблизу Флоренції, невеликому містечку в Тоскані – Ареццо.

У Флоренції встановлено пам’ятник ченцеві.

Гвідо був учителем музики і хорового церковного співу при різних храмах, він багато подорожував по Італії, зустрічався в Римі з Папою Іоанном XIX і багато працював над створенням музичної грамоти, яка стала б загальноприйнятою.

Одного разу, намагаючись придумати більш легкий спосіб заучування незнайомих мелодій для піснеспіву, Гвідо придумав систему сольмізації на базі акровірша молитви до Йоана Хрестителя:

UT queant laxis
REsonare fibris
MIra gestorum
FAmuli tuorum
SOLve polluti
LAbii reatum
Sancte Ioannes

(В перекладі з латинської: «Щоб слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудові діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанн»)

 

Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук, їх зручно співати. Склад ut – закритий і проспівати його, як усі неможливо. Тому назва першої ноти октави ut в шістнадцятому столітті замінили на do (швидше за все, від латинського слова Dominus – Господь).

Сучасна інтерпретація назв нот виглядає так:

Do – Dominus – Господь;
Re – rerum – матерія;
Mi – miraculum – диво;
Fa – familias рlanetarium – сім’я планет, тобто сонячна система;
Sol – solis – Сонце;
La – lactea via – Чумацький шлях;
Si – siderae – небеса.

Завдяки авторитету Гвідо латинська літерна нотація утвердилася як загальноприйнята в західній Європі та зберігається до наших днів.

Крім усього іншого, Гвідо належить і величезна заслуга в прогресі письмової частини нотної грамоти. Під час виступу хору, Гвідо для вказівки нот використовував свою ліву руку, згинаючи суглоби пальців він вказував, яку ноту брати в той чи інший час:

Надалі Гвідо почав відзначати звуки нотами (від латинського слова nota – знак). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що складається з чотирьох паралельних ліній. Зараз цих ліній п’ять і ноти зображують кругом, а не квадратом, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін.