Як водій маршрутки бабусю вилікував, яка 15 років по лікарям ходила

Працював я в славні радянські часи на рейсовому автобусі. Стою якось на зупинці чекаю поки зайдуть люди, поглядаю в дзеркало заднього виду.

Дивлюся йде до автобусу якась бабка, в хустці по самий ніс, зігнута практично під кутом 90 градусів. Ну дочекався я, поки вона не зникне в дзеркалі заднього виду, закриваю двері і починаю набирати швидкість.

Тут же чую гучні крuки в салоні, відразу ж дивлюся в дзеркало і бачу цю саму бабку, яка волочитися за автобусом притиснута дверима за руку. Гальмую, відкриваю всі двері, виходжу. Тут же зрозумів в чому справа.

Двері задні у мене через раз закривалася. Іноді їм було потрібно рукою допомогти. Видно бабка піднялася на підніжку схопилася за двері, вони почали закриватися бабка і вивалилася, а руку дверима прищемив.

Піднімаю бабку, народ теж вискочив, мене лають, бабці співчувають. Але начебто все обійшлося, бабка ціла, переді мною вибачається, говорить сама винна, посадили її на лавку, вона каже, зараз відпочину та на іншому автобусі поїду.

Ну ладно ще раз прошу вибаченняв неї, народ грузиться знову в автобус – їду. А місяця через два, ремонтую автобус, приходить сторож, каже там тебе на прохідній баба якась питає. Виходжу, стоїть та сама бабця, точніше не бабка, жінка літня, але струнка, і не скажеш, що коли я її бачив минулого разу то була літерою «Г».

Відразу мало не мені на шию, рідний ти мій, та спасибі тобі, і повинна я тобі і в такому ж дусі. А в руках два пакета з делікатесами радянськими, гoрiлкою та іншими настільки ж смачними речами.

Розповіла свою історію. Виявляється мучилася вона вже років 15 з хребтом. Де тільки не лікувалася і в лікарнях, і у знахарів, і навіть добралася до знаменитого костоправа тих часів той що з бородою, його ще по телевізору часто показували. Нічого не допомагало, так і ходила під 90 градусів, хустинкою закривалася – соромилася, поки я її дверима не прищемив і щось там у ній не смикнув. З тих пір вона і пішла різко на поправку.