“Доки маєте час, задумайтеся”: Важливі поради святих Отців на щодень, які допоможуть вам сьогодні

Цих декілька порад святих отців Варсануфія та Йоана не втрачають актуальності ніколи. І хоча вони були призначені для монахів, глибинна простота і мотиваційність кожного слова можуть допомогти і нам сьогодні.

Дякуй Богу за все, сповняючи слово Апостола: За все дякуйте (1 Сол. 5:18). В скорботах чи нужді, в утиску, хворобі чи трудах тiлесних, – за все, що спостигне тебе, – дякуй Богові, бо через багато стpаждань треба нам увійти до Царства Божого (Ді. 14:22). Тож не сумнівайся у душі своїй і не розслаблюйся у серці своїм, але згадуй Апостольське слово: Хоч наша зовнішня людина занепадає, однак наша внутрішня обновляється день у день (2 Кор. 4:16). Якщо не перетерпиш стpaждань, – не зможеш зійти на хрест і стати причасником спасенних плодів його.

Поки корабель на морі, доти наражається на небезпеки. Коли ж дійде до тихої і мирної пристані, – не страшні йому вже більше катacтрофи, нещастя та сильні вітри, бо перебуває у безпеці. Так і ти, доки живеш серед людей, будь готовий до скорбот, небезпек і нападів мислених вітрів. Коли ж дійдеш до уготованої тобі пристані безмовности, – тоді не будеш мати більше страху.

Тебе турбують помисли, від яких і сам ти хвилюєшся, та й інші бентежаться. Але знай, брате мій: коли хтось ображає когось чи ділом, чи словом, то пізніше сам буде зневажений стократно. Будь довготерпеливим у всьому й остерігайся примішувати до чого-небудь волю свою. Уважно досліджуй помисли свої, щоб вони не заразили серця твого смepтоносною отрутою (гнівливістю), бо тоді сприйматимеш комара за верблюда і камінчик за стрімчак, уподібнюючись до людини, що, маючи в оці своєму колоду, не бачить її, – зате зауважує скалку в чужому.

Ти називаєш себе грішником, а на ділі показуєш, що не почуваєшся таким. Хто визнає себе грішником і винуватцем багатьох лих, той нікому не суперечить, ні з ким не свариться, ні на кого не гнівається, але вважає усіх ліпшими й розумнішими від себе. Якщо ти грішний, то чому докоряєш ближньому своєму і звинувачуєш його, нібито він винен у твоїх нещастях? – Це означає, що ти ще не доріс до того, щоб визнавати себе грішником.

Будь довготерпеливим у скорботах, як Той, що сповнив заповідь Владичу: У світі стрaждатимете. Але не лякайтеся. Я бо подолав світ! (Йоан 16:33). Здобудь непереможну любов! Вона введе тебе – як брата Христового – до врат царських.

Ніхто, прагнучи добратися до міста, не лежить; ніхто, бажаючи працювати зі сходом сонця, не лінується рано встати; і ніхто, дбаючи про ниву свою, не полишає піклування про неї. Але хто хоче дійти до міста, – спішить добратися туди до смеркання; хто прагне скінчити працю свою, – із сходом сонця береться до неї; і хто бажає удобрити поле своє, робить це перше, ніж воно здичавіє. –Хто має вуха слухати, хай слухає! (Мр. 4:23).
Доки маємо час, задумаймось над собою і вчімося мовчання. Якщо хочеш стати спокійним у всьому, будь мертвим щодо кожної людини – й успокоїшся. Це кажу я і стосовно помислів, усіляких діл і турбот.
Господь навчив нас, як здобути смиренномудрість: Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшення душам вашим (Мт. 11:29). Якщо й ти хочеш віднайти досконалий спокій, то пізнай, що перетерпів Господь, – і терпи сам, відсікаючи в усьому волю свою.

Отці радять споживати їжі та питва трохи менше, ніж належить, тобто не наповнювати шлунку вщерть. Кожен повинен сам собі визначити міру як у страві, так і у вині. Зрештою, помірність не стосується тільки їжі та пиття, але й – розмови, спання, одягу та всіх почуттів. У всьому тому повинна бути своя міра.
Господь хоче, щоб ти шанував кожну людину більше за себе.

За все дякуй Богові, бо подяка перепрошує Бога за немочі наші. В усьому й завжди осуджуй себе як согрішившого та зведеного – і Господь не осудить тебе. Покорися у всьому – і сподобишся благодати.
Кожний по-своєму любить ближнього свого; міра ж досконалої любови в тому, щоб задля тої любови, яку людина має до Бога, любила й ближнього свого, як себе.