Чоловік попросив позбутися нашої дитини, щоб виховувати його сина від першого шлюбу

Заміж за Матвія я вийшла кілька років тому, до того часу мій чоловік був уже розлучений, а у мене це перший досвід сімейного життя.

Поки ми зустрічалися і були ще в романтичній стадії відносин, минуле життя чоловіка не давала про себе знати, але, як тільки ми розписалися і стали жити разом, в наш будинок прийшли проблеми.

Жили ми у мене, свою квартиру, яку брав з дружиною в спільну іпотеку, Матвій залишив колишній дружині з сином. При цьому він продовжував платити внески за неї в повному обсязі.

Хтось скаже, що це з його боку було благородно, але мені від такого благородства легше не ставало: він платив іпотеку, плюс аліменти, а на наш загальний сімейний бюджет залишалися сущі копійки.

— У колишньої дружини не вистачить грошей, щоб платити свою половину внеску за квартиру, — пояснювала мені мама чоловіка, — а стільки вже сплачено, що шкода втрачати відсотки, та й їй з хлопчиком жити буде ніде.

Виходило, що мій внесок в сімейний бюджет був набагато вагомішим, особливо, якщо врахувати, що мій оклад був і так в півтора рази вище, ніж у чоловіка.

А потім почалися візити його 7-річного сина в наш будинок. Та не просто візити.

-Колишня на півдня поїхала, — ставив мене чоловік перед фактом, — Артем поки поживе у нас пару тижнів.

Пара тижнів розтягувалася на місяць. Хлопчик залишався один, поки ми були на роботі, і перевертав квартиру догори дном. При цьому, свекруха, яка була на пенсії, не вважала за потрібне сидіти з власним онуком.

А розпитувати хлопчика, про що тато говорив з «цієї тітонькою», було цілком в її дусі. Мені ж потім це все і вимовлялося. Разом з тим, що я неправильно готую, не так, як годиться, прибираю в домі:

— Син розповідав, що ти м’ясо на вечерю даєш з салатом, хіба це їжа для чоловіка? — дорікала мені свекруха, — Тобі важко картопельки насмажити або макарони відварити? І навіщо ти купуєш випічку в пекарні? Вчися пекти пироги сама.

Словом, моє життя розглядалася під лупою і була предметом обговорення чоловіка, свекрухи, та й колишньої дружини Матвія, з якої мама чоловіка спілкувалася.

Я нервувала, тим більше, що Артем став переїжджати до нас все частіше і залишатися все довше:

— Його матері треба влаштовувати своє особисте життя, — сказав мені чоловік, — хлопчикові не місце поряд з чужим дядьком, коли є батько.

Дивна логіка, а з чужою тіткою йому місце, якщо є рідна мати? А, враховуючи той факт, що у мене була однокімнатна квартира, особистому житті тепер не було у мене.

А потім я примудрилася зaвaгiтнiти. Напевно, це сталося в той рідкісний проміжок, коли рідна мама забрала від нас Артема, для покупки йому шкільного одягу.

Я була рада, я хотіла дитину, мені було 28 років, так що і пора було, як не кажи.

Влаштувала чоловіку романтичну вечерю, щоб повідомити новину. Він, мовчки загасив свічки, і включив світло.

— Розумієш, — приголомшив мене чоловік, — не на часі нам ця дитина. Я Артема хочу зовсім до нас жити взяти, а, якщо ти народиш, то і місця нам всім не вистачить, та й без твого заробітку на що ми будемо жити? Давай виростимо мого сина, а потім про спільних дітей подумаємо.

У мене навіть сліз не було, тільки злість. Тобто, мені пропонувалося позбутися своєї дитини, щоб ростити чужого? І забути про своїх дітей років на 10?

Тому що мама хлопчика влаштовує своє життя, тато платить борги по іпотеці для чужої тітки, а без моєї зарплати вони не обійдуться? Верх нахабства і цинізму.

Чоловікові я вказала на двері. Разом з його проблемами і сином від першого шлюбу. Так, мені не потрібен його дитина, ціною мого власного.

Так, я ніколи не зможу полюбити пасинка, особливо, якщо для цього мені доведеться зробити аборт.

Свекруха приходила, дорікала, що я безсердечна, що я повинна була ростити хлопчика. А я не повинна. Нікому і нічого. У хлопчика є мама і тато, навіть бабуся є.

Ми розійшлися. Моїй доньці вже 3 роки. Під час декрету я підробляла, так що ми не пропали.

Колишній чоловік живе у колишньої свекрухи разом з Артемом, мама якого в черговий раз розлучилася і знову влаштовує своє особисте життя.

Колишня свекруха внучку не бачила, тільки зустрівши мене на 8-му місяці випадково, покрутила пальцем біля скроні. Колишній чоловік прийшов лише один раз, поцікавився, а не подам я на аліменти:

— Ти ж знаєш, я був проти її народження, — промимрив папаша, — але, якщо ти подаси на аліменти, то я буду платити.

Чи не подам. Батько моєї дівчинки вписаний в свідоцтво про її народження з моїх слів. Коли дочка виросте, ніхто не скаже їй, що вона повинна матеріально допомагати своєму батькові або бабусі.

Це моя дочка, тільки моя.