“Вам тeрмiнoвo потрібно з’їхати від неї! Вона зруйнує ваші стосунки з Олегом, а з тебе, взагалі iстeрuчку зробить”

Мудрі дівчата знають, що, виходячи заміж за кoхaнy людину, як бонус безкоштовно отримуєте й свекруху.

Я ж, наївна вважала, що мати мого майбутнього чоловіка не гратиме в моєму житті абсолютно ніякої ролі. Зрештою – у нас же окрема сім’я, не дивлячись на те, що жити перший час, ми збиралися разом з нею. Але сталося так, як і повинно було бути.

З першого дня мого перебування в її будинку все пішло не так. Моє кокетство з чоловіком розглядалося під лупою і коментувалося прямо при ньому, виставляючи мене не в найкращому світлі. Кількість порад, які вона давала мені в день, навіть порахувати складно. Не знаю, як я, така неправильна, взагалі змогла дожити до заміжжя.

Так тривало близько року. До тих пір, поки подруга, подивившись на моє стомлене обличчя, не поговорила зі мною:

– Вам тeрмiнoвo потрібно з’їхати від неї! Вона зруйнує ваші стосунки з Олегом, а з тебе, взагалі iстeрuчку зробить.

Повернувшись додому, я довго думала над її словами, але ніяк не могла зважитися завести розмову з чоловіком про переїзд. Ми збирали на свій будинок і витрачати гроші на оренду квартири, коли можна жити з люблячою мамою, він вважав абсолютною дурістю.

– Адже, нам добре тут. Мама по натурі – добра людина, просто до тебе з обережністю ставиться. Спробуй бути з нею лагіднішою і побачиш, вона полюбить тебе, як і мене.

– Ніколи цього не буде – вона мене ненавидить.

– Ось, якщо не вийде, тоді й переїдемо.

Ура! Я вхопилася за ці слова, як за соломинку. Покажу чоловікові, якою ласкавою і слухняною невісткою я можу бути, він побачить, що при цьому його мати і далі буде псувати мені життя і погодиться на оренду житла!

До реалізації плану приступила на наступний ранок. Переступивши через свою гордість, злicть і образу, я стала м’якою і лагідною. Прислухалася до порад нав’язливої свекрухи, до речі сказати, до деяких з них, дійсно, можна було прислухатися. Перестала звертати увагу на її шпильки і всіляко намагалася демонструвати свою любов до неї і повагу.

Спочатку мене пересмикувало, коли я залишалася одна, а потім, мені чомусь стало шкода її. Марія Василівна вже прожила своє життя і все, що їй залишалося – хоч якось насолодитися нашим життям.

Сама не знаю, як вийшло, але приблизно через 2 місяці, після того, як я почала впроваджувати свій план в життя, свекруха покликала мене до себе в кімнату. Насторожившись, я увійшла в святу святих, куди раніше доступу не мала. Посадивши мене на своє ліжко, вона чомусь стала показувати мені фотографії своєї молодості, пoкійнoго чоловіка, якого дуже любила, виписку з пoлoгoвoго будинку і інші щасливі моменти її життя.

– Знаєш, – сказала мені вона, взявши за руку, – я, була впевнена, що ти мені ворог, ось і захищалася від тебе грубістю, як могла. А тепер бачу, що ти – окраса нашої сім’ї, дочка, якої у мене ніколи не було.

Згадавши про свій підступний план по відношенню до цієї бідної самотньої жінки, я вискочила з кімнати, а з очей пішли сльози. Не пам’ятаю як, але переді мною матеріалізувався мій чоловік. Побачивши, що я плачу, він вuбyхнyв:

– Ну все! Це вже ні в які ворота не лізе! Скільки ще вона буде доводити тебе до сліз! Збирай речі – ми переїжджаємо.

Я не могла пояснити чоловікові все, що сталося в моїй душі за останній час, а він ніяк не міг зрозуміти, чому я ридала, благаючи його не переїжджати звідси ніколи.