Другу дочку вони поселили в кімнаті з прахом дитини, яка народилася мертвою

24-річна Лорен Спартлі і її чоловік 27-річний Джейк Ріган вирішили залишити кімнату їх померлої дівчинки на ім’я Мейсі без змін.

Їх можна зрозуміти, скажете ви і матимете рацію. Тільки ось у них народилася ще одна дівчинка, і невтішні батьки вирішили, що вона повинна жити поруч з прахом сестри.

Коли чоловік і жінка Лорен і Джейк дізналися про першу вагітність, вони були на сьомому небі від щастя. Пара заздалегідь подбала про те, щоб до народження дитини її кімната і речі були напоготові. Пізніше, коли вони дізналися, що чекають дівчинку, їм стало легше визначитися з кольором шпалер, одягом і навіть ім’ям – Мейсі. Цим ім’ям були навіть увінчані стіни дитячої кімнати: на ліжечку, рушниках та інших предметах малятка красувалася перша буква імені – “М”.

Вагітність Лорен протікала без ускладнень і сильного токсикозу, дівчина відчувала себе чудово. На 39 тижні вагітності Лорен відчувала, як Мейсі ворушилася в її животі, але одного ранку вона помітила, що її дочка завмерла. Уже в лікарні Лорен почула від лікарів страшний вирок.

Коли мертву дівчинку витягли з утроби матері, та не могла змиритися з цим. Два дні подружжя провело в лікарні, одягаючи і граючи з бездиханним тілом Мейсі. Як з’ясувалося пізніше, плацента Лорен була замалою і Мейсі не отримувала достатньо кисню.

Лорен Спартлі пригадує:

«Вихід з лікарні без Мейсі був одним з найважчих подій, яку мені вдалося пережити. Я була страшенно спустошена тим, що через дев’ять місяців вагітності я повернулася додому сама…»

Мейсі піддали кремації, і її прах зберегли в коробці, яку поставили на полицю в дитячій, яку Лорен вирішила залишити без змін, щоб пам’ять про Мейсі і вона була жива вічно.

«Моя друга вагітність була жахливою. Я була дуже схвильована і в той же час затьмарена страхом і занепокоєнням. Я боялася, що це знову станеться!»

Пізніше з’ясувалося, що в животі у Лорен знову дівчинка. Тоді вона придумала їй ім’я з тієї ж букви, що і ім’я її первістка – Моллі. Разом з чоловіком і лікарями вони домовилися про кесарів розтин на 37 тижні. Малятко народилося здоровим.

Тепер це щаслива сім’я, яка, здається, пройшла через складне випробування долі. Тільки от не всі поділяють рішення Лорен і Джейка залишити кімнату Мейсі без змін, та ще й поселити в ній Моллі. Прах Мейсі зберігається там же, на тумбочці. Буква “М” на рушниках, колиски та інші речі як би підходять і Моллі. А сама кімната розділена навпіл, з плюшевими ведмедями для обох дівчаток, двома повними шафами – одна з яких складається з одягу Мейсі, інша – Моллі. Лорен вважає, що Моллі тут, тому що Мейсі хотіла, щоб вона була тут.

«Вона, мабуть, спостерігала за нею з небес, стежила за тим, щоб все пройшло добре…»