“Чоловік утримує колишню дружину, доки та знову не вийде заміж” – українка про сімейні традиції пакистанців

Дуже часто пакистанці одружуються з далекими родичами, іноді навіть із двоюрідними. Бідні і багаті між собою шлюби не укладають за жодних обставин, каже вінничанка Олена Коразон. Вона вже 7 років заміжня за турком, живе у Пакистані. Там займається оформленням свят та церемоній.

Олена розповіла Gazeta.ua, навіщо пакистанці віддають на святкування весілля останнє і чому серед місцевих майже ніхто не розлучається.

“Пакистанці дуже рідко одружуються або виходять заміж по любові. Зазвичай, шлюби укладають за домовленістю. Пару своїй дитині шукають батьки, зважаючи на фінансову вигоду від союзу двох людей. Бідні пакистанці одружуються рано, навіть в 14-17 років. А заможні – в 23-25. Також тут не прийнято, щоб одружувалися юна дівчина, років 15-ти, і зрілий, вдвічі, а то й утричі старший чоловік. Майбутні чоловік і дружина тут – дорослі, зрілі особистості. Дуже часто вони одружуються з далекими родичами, іноді навіть із двоюрідними братами і сестрами”, – розповідає Олена Коразон.

Пакистанці гуляють весілля на широку ногу. Навіть у бідній родині віддають останнє, влазять у борги, щоб організувати розкішне весілля, як мінімум, на тисячу гостей! Святкують 3-5 днів. Батьки нареченого і нареченої відповідають за різні етапи весільної церемонії. Батьки дівчини, зазвичай, витарчають більше.

“Важливим етапом перед весіллям є нереально красива церемонія хни. На неї запрошують не тільки жінок, але й чоловіків – близько тисячі осіб. Гості приходять в одязі яскравих кольорів. Без упину танцюють, частуються різними смаколиками. Це – мій найулюбленіший етап підготовки до весілля, бо дуже зворушливий. Наприкінці вечора наречених обмазують хною та духмяними олійками – на удачу, міцний та багатий шлюб”, – розповідає вінничанка.

Алкоголю на весіллях немає взагалі. Але це не заважає пакистанцям запалювати на повну та гуляти всю ніч.

“Танцюють безперестанку до третьої ранку. На кожен етап церемонії і молодята, і всі гості змінюють наряди. Всі в Пакистані знають: якщо тебе запросили на весілля – готуй щонайменше 5 різних вбрань. Наречені-християнки одягають біле плаття, коли вінчаються в церкві. Традиційно серед кольорів для святкового одягу жовтий, помаранчевий, зелений, червоний. Традиційно повинно бути багато браслетів і шпильок із живих квітів у волоссі. Що стосується одягу, то готові вбрання пакистанки майже не купують. Переважно шиють з придбаних тканин. Їх тут багато, місцеві люблять яскраві кольори, з камінням, мереживом тощо. У кожної жінки є свій кравець”, – каже Олена Коразон.

Після весілля наречена покидає батьківський дім і переїжджає в будинок чоловіка. Там мешкає з його батьками, братами і незаміжніми сестрами. Сім’ї тут великі: від 3 до 6-8 дітей.

“Пакистанські чоловіки більше часу, ніж українські, проводять з дітьми. Вони переважно налаштовані на сім’ю. Все несуть у дім, турбуються про дітей та дружину. Дуже балують їх: кожна донька в таких родинах – принцеса, а хлопчик – справжній султан. Через такі гарні стосунки розлучення – рідкість. Якщо чоловік з дружиною все ж вирішують розлучитися – батько продовжує спілкування з дітьми, підтримує їх фінансово. Часто суд вирішує, що він зобов’язаний утримувати колишню дружину, доки та знову не вийде заміж”, – розповідає Олена.