Ірина, 20 років. lives. “Я зустрічалась із хлопцем півроку. Перший поцілунок, перший кохання. Нам було дуже добре вдвох, і здавалося, що щастя триватиме вічно. Але потім почуття охололи.
Сама не знаю, як це сталося. Не було сварок, скандалів, образ. Просто в нас — різні інтереси. Євген любить гучне товариство та екстрим, я ж — людина тиха, мене більше книжки цікавлять.
Нецікаво нам стало вдвох. А навіщо мyчити одне одного? Ми тихо й без образ розійшлися, залишившись добрими друзями.
А за якийсь час Євген почав зустрічатися з моєю старшою сестрою Аллою. Я не заперечувала, бо вважала свого колишнього перегорнутою сторінкою життя. Навіть поради йому давала: що подарувати Аллі на день народження, чим здивувати на Новий рік. А коли два роки тому Євген та Алла одружилися, я дуже тішилась. У них народилася донечка. Все, здавалося б, добре. Мене взяли за хрещену матір для Віки, я допомагала бавити її.
Усе змінилося минулої осені. Я поїхала вчитися та працювати до іншого міста, винаймаю тут квартиру. Якось чоловік сестри приїхав у відрядження. У мене оселитися він не захотів, це якось незручно. Зателефонував, запропонував зайти до нього в готель, щоб забрати передачу від мами.
А далі. Казав, що я дуже змінилася, стала справжньою красунею. І ще — що сумує за мною, любить. Не знаю, як це сталося, але ми пepeспали. Вранці я не знала, як дивитися Євгенові в очі. І сказала, щоб все забув, у нас не може бути нічого спільного. Це помилка, про неї треба забути. Просила, щоб Аллі нічого не казав. Він пообіцяв.
На жаль, на цьому все не закінчилось. Євген приїздить час від часу, і ми зустрічаємось. Соромно перед сестрою, хочеться плюнути собі в обличчя. Але я нічого не можу із собою вдіяти. Бачу на екрані його номер — плачу і не беру слухавки. А потім сама набираю та боюся, що не почую голосу у відповідь. Не розумію, що зі мною, це справжнє пeкло. Я люблю Євгена і жалкую, що колись прогнала. Що робити? Розповісти все сестрі й бути з ним? Але я боюся втратити її. І його теж боюся втратити. Як жити далі, я більше так не можу і не хочу”.
Обговорюємо. Тетяна Голуб, медсестра, 28 років: — У мене дві донечки, п’яти і трьох рочків. Часто спостерігаю за Олею та Катею і бачу ось таку дивну поведінку меншої. Лежить собі, наприклад, на столику лялька в жовтій сукні, нікому вона не потрібна. Тільки-но старша візьме іграшку до рук, як молодша просить її собі. Оля каже: “Візьми іншу ляльку, ось цю, в білій сукні”. Катя не хоче. Кривить носика, починає плакати, бо їй чомусь потрібна саме іграшка Олі. Старша донька йде на поступки, віддає ляльку й бере іншу. І за мить Катя кидає першу ляльку та просить ту, якою бавиться Оля. Схожа ситуація, чи не так? Адже ви теж — молодша дитина в родині. Був у вас хлопець, який вам набрид. Але щойно його “підібрала” старша сестра, як ви зрозуміли, як сильно потребуєте його. Що вами керує, дівчино? Справжнє кохання чи може амбіції її маленької егоїстичної дівчинки, у якої забрали іграшку? Вам прикро, що не розгледіли свого часу, який Євген хороший, а старша сестра це помітила? А що буде, якщо вона відпустить його і він житиме з вами? Гадаю, що дуже скоро Євген вам набридне, і ви його вже не захочете.
• Зоряна Пілат, продавчиня, 32 роки: — Мені дуже шкода Алли. Бо за її спиною два ззфдники задовольняють свої потреби, забувши про совість і сором, поки вона доглядає маленьку дитину. Найстрашніше, що ці двоє – чоловік і сестра. Кому ж вірити в житті, якщо вже найближчі люди чинять таку підлість?! Що це за любов у вас така дивна — уривками, епізодами, раз на місяць? Як на мене, це класичний приклад розваги, де ніхто з пазтнерів не бере на себе зобов’язань, а лише прагне задоволення. Раніше треба було думати про кохання, коли хлопець був вільним. А тепер дали б ви йому спокій і не розбивали сім’ю сестри. Якщо є змога взяти академічну відпустку або поїхати за кордон за якоюсь навчальною програмою — їдьте. Подалі від Євгена, Алли. Не заважайте їм. Так, ви вчинили дуже погано. І тепер просто візьміть і викресліть цей епізод із життя. Ніби й не було у вас із Євгеном ніколи нічого. Знайдіть у собі сили, постарайтесь. Ось єдине правильне рішення.
Софія Мединська, хореограф, 36 років: — А я дуже добре розумію Ірину і співчуваю їй. Все ж таки йдеться про перше кохання, першого чоловіка, з яким вона cтала жінкою. Що б не сталося потім, таке не викреслиш із серця і не викинеш з голови. Перше кохання — воно на все життя. Я не знаю, як правильно вчинити, але в будь-якому разі треба перестати брехати. Якщо кохання сильніше за здоровий глузд і накрило вас обох велетенською хвилею, покайтеся перед сестрою обоє. Так Аллі буде боляче. Але принаймні двоє у цьому любовному трикутнику будуть щасливими.
Олена Сорочинська, учитель початкових класів, 43 роки: — Якщо ви справді не можете відмовитись від Євгена, а він не може жити без вас, поговоріть із ним щиро про подальші плани. Спитайте, чи готовий він розповісти Аллі правду. Чи зможе покинути її і переїхати жити до вас. Поставте умову: більше жодної брехні. Або він живе з Аллою, або одружується з вами. Я майже впевнена, що відповідь буде такою: “Так, я буду з тобою, але не тепер”. Він умовлятиме вас трохи зачекати, не тpaвмувати сестру, поки дитина маленька. Потім, коли маля підросте, знайде ще якусь причину. Чоловіки бояться приймати важливі рішення. І, думаю, Євгенові зручно мати сім’ю в одному місті та їздити до коханки в інше. Але невже й вас таке влаштовує? Все ж таки про рідну сестру йдеться, з якою ви разом росли.
Оксана Леськів, вишивальниця, 56 років: — Непросто все це, але з висоти прожитих літ скажу вам так. Іноді краще не приймати важких рішень і довіритися плину років. Час усе розставить на місця. Не можете забути Євгена? То нехай ті короткі зустрічі стануть для вас маленьким подарунком долі. Думаю, що довго так тривати не зможе. Рано чи пізно ситуація вирішиться у якийсь бік. Може, ви знову набриднете одне одному, адже недаремно ви колись безболісно й тихо розійшлися. Може, сестра зрозуміє, що чоловік для неї чужий. А, може, навпаки — у них все налагодиться, і ви станете зайвою. Закохаєтеся в іншого, зрозумієте, що помилялись щодо Євгена. Ніхто не знає, як воно буде. А сестрі не кажіть нічого. Ніколи! Так, це брехня, проте після такої розмови ви вже ніколи не відновите з нею стосунків, як би не старалися.
Анна Баранець, студентка, 20 років: — Свого часу чоловік сестри робив мені недвозначні знаки уваги. Мені тоді лише 17 років було, а йому — 26. Я тремтіла від жaху й боялась комусь про це сказати. Хоча, по щирості, він мені подобався. І ще я бачила, що в них з моєю сестрою стосунки не складаються. Згодом вони розійшлися. Він знову натякав, що я йому подобаюсь. Але я чітко та твердо сказала: “Ні!” Бо сестра для мене — рідна людина. Хай там як, але іншої в мене не буде. А от чоловіки можуть змінюватись. Тішуся, що у мене вистачило розуму так вчинити. Що розійшлися вони не через мене, а тому, що не знайшли спільної мови. І ніхто мене не проклинає, не вважає підступною. Так, втамувати пpистрасть у душі дуже важко. Але бувають ситуації, коли мусиш це зробити. Ви все одно не зможете створити з Євгеном повноцінну сім’ю, навіть не намагайтесь. Правду кажуть, що на чужій біді щастя не збудуєш. А провина перед сестрою, якщо заберете в неї чоловіка, усе життя буде лежати важким каменем на вашому cерці. Якщо, звісно, воно у вас є.
Шукайте деталі в групі Facebook