Перемир’я замість перемоги?: чому кінець війни в Україні – за горами
Перспективи того, що війна може завершитися в найближчому майбутньому, мають доволі туманний вигляд.
Швидке завершення війни в Україні – за горами. Поки влада демонструє партнерам свій “план перемоги”, самі українці знають лише його загальні риси. Щоправда, меседж має чіткий вигляд – повернення кордонів 1991 року. Водночас фронт не стихає і в парламенті вже заговорили про необхідність зниження мобілізаційного віку.
Чого чекати у ситуації з війною далі, що з “планом перемоги” і чи збереже Україна американську підтримку, читайте на ТСН.ua.
Україна збирається примусити Росію до миру і це – одне із завдань “плану перемоги”, яке озвучував особисто президент Володимир Зеленський. Деталі про те, як саме це планується реалізувати – наразі не відомі. Водночас на Заході та в українських експертних колах лунає скепсис “щодо плану перемоги”. Зокрема, критики називають його нереалістичним та попереджають про загрозу від потенційного перемир’я. На тлі цього бойові дії не припиняються, а у владі заявляють про необхідність посилення мобілізації. Далі – про все по порядку.
Суть “плану перемоги” Зеленського
Перед своїм візитом до США Зеленський записав відеозвернення, в якому загально описав свій “план перемоги”. Він передбачає зброю для захисту незалежності та людей, дипломатію для консолідації партнерів і примусу Росії до миру, справедливість для того, щоб РФ відповідала за війну та відчувала її наслідки.
Своєю чергою радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк розповідав, що “план перемоги” міститиме чотири пункти: дипломатичний і військовий примус РФ до миру, а також політичний та економічний складники.
За інформацією видання The Times “план перемоги” складається з:
- запиту на гарантії безпеки від Заходу;
- продовження операції в Курській області задля зміцнення української позиції на переговорах;
- постачання зброї;
- міжнародної фінансової допомоги зруйнованій економіці.
Ще однією частиною плану керівник ОП Андрій Єрмак називав запрошення України до НАТО.
За інформацією видання Kyodo, “план перемоги” містить детальний перелік військової допомоги та прохання про дозвіл атакувати цілі на російській території ракетами великої дальності. Щодо економічних заходів, то у плані йдеться про інвестиції партнерів для розширення виробництва зброї в Україні, як-от дронів і ракет, та про вимоги щодо запровадження нових санкцій проти РФ.
В кінці вересня Єрмак обіцяв, що “план перемоги” буде представлено для ознайомлення українському суспільству, однак не в повному обсязі, адже низка деталей документа є закритою. Наразі влада ніде офіційно не публікувала цей план.
Що не так з “планом перемоги”: критика з Заходу
У вересні видання Bloomberg із посиланням на двох анонімних західних чиновників повідомило, що “план перемоги” України навряд чи дозволить здійснити прорив у війні з Росією. Джерела кажуть, що у плані немає жодних реальних сюрпризів і “він не зможе серйозно змінити правила гри”. Одне з джерел видання назвало план “списком бажань” України.
“Похмура оцінка плану підкреслює почуття песимізму, що поглиблюється серед союзних країн, оскільки війна тягнеться вже третій рік. Союзники також побоюються послаблення підтримки України, якщо колишній президент Дональд Трамп повернеться до Білого дому після виборів, які відбудуться вже через шість тижнів”, – зазначали у Bloomberg.
Своєю чергою видання Wall Street Journal інформувало – адміністрація президента США Джо Байдена занепокоєна тим, що “план перемоги” Зеленського не має всеосяжної стратегії. План має вигляд “перепакованого прохання” про більшу кількість зброї та скасування обмежень на застосування далекобійних ракет.
Ознайомлені з загальними деталями документа американські та європейські високопосадовці стверджують, що план не пропонує чіткого шляху до перемоги України, особливо з огляду на те, що російські війська “повільно, але неухильно просуваються на полі бою”.
Старший науковий співробітник і директор американської державної програми Фонду Карнегі Крістофер Чіввіс у статті The Guardian назвав “план перемоги”, який Зеленський представив Байдену, “черговою вимогою отримати більше зброї”. Чіввіс навіть закликав американську адміністрацію обмежити підтримку України, якщо Київ не бажає йти на переговори.
“Справа України справедлива і її суверенітет треба зберегти, але, знову ж таки, Сполучені Штати не можуть бути втягнуті дюйм за дюймом у нескінченну війну – особливо в таку, яка несе реальні ядерні ризики. Зеленський не бажав робити суттєвих кроків до реалістичного припинення вогню. Натомість він тисне начебто в надії відвоювати всю втрачену територію України силою зброї“, – йдеться у статті Чіввіса.
Однак 2 жовтня речник Держдепартаменту США Метью Міллер заявив, що у Штатах вже переглянули “план перемоги”, і сказав, що документ таки містить “продуктивні кроки” як України, так і інших держав. Міллер не розкрив публіці деталей цього плану, адже цього ще не зробила українська сторона.
РФ не говоритиме про мир, Україна воюватиме далі
Видання El País зауважило, що ззовні зростає тиск щодо переговорів, у яких Україна буде змушена піти на болючі поступки. Однак аби сісти за стіл переговорів, потрібно “щось, що змінить правила гри так, щоб Росія пішла на мир”, за словами самого Зеленського. Здавалося, таку роль мала б відіграти українська операція в Курській області, однак вона виявилася не надто корисною в цьому сенсі. Тож, аби змусити змінити правила гри, Київ пропонує демонстрацію сили: просить у партнерів дозволити удари по Росії далекобійними західними ракетами, гарантовані постачання зброї і фінансову допомогу, підтримку вступу вступу до НАТО.
Однак Росія аж ніяк не збирається розмовляти з Україною про мир. Таку думку неодноразово висловлював український журналіст та публіцист Віталій Портников. В одній зі своїх колонок для “Крим.реалії” він написав:
“Незважаючи на те, що вже не тільки на Заході, а й у самій Україні говорять про можливість переговорів, Кремль явно не виявляє жодного бажання провести саме реальні переговори про мир, а не консультації про українську капітуляцію. Особливих надій на те, що російська та українська делегації в осяжному майбутньому опиняться за столом переговорів – саме переговорів про справедливий мир – у мене немає”.
Перемир’я замість перемоги
Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак назвав “план перемоги” Володимира нереальним, адже наразі незрозуміло, як можна повернути кордони 1991 року та примусити Росію сісти за стіл перемовин.
“Щодо плану Зеленського, здається, вже немає сумнівів, що він нереальний. Тому що ми не бачимо, як можна повернути кордони 91-го року. Зараз, у ці місяці. Тобто йдеться про те, щоб зробити радикальну зміну, щоб повернути кордони 91-го року. Я не кажу, що ми від цього повинні відмовлятися. Це – дальша перспектива, яка може тривати рік-два-три-п’ять-десять. Але ми розуміємо, що для України це критичний час, бо Росія має більше ресурсів і вона буде вести війну на виснаження далі. І тоді ціна перемоги буде дуже висока. Треба мати якийсь реальний план. Реальний план перемоги”, – пояснив Грицак.
Він також зазначив, що не бачить зараз, як можна примусити сісти Росію за стіл перемовин, про що заявляв Зеленський у межах свого плану. Це також має нереальний, вигляд, “тому що час працює на Путіна зараз”.
Історик описав, який вигляд могло б мати потенційне перемир’я у війні на сьогодні:
“В кращому випадку, це буде йтися про якийсь “Мінськ-3” чи “Мінськ-4”. Припинення вогню, замороження конфлікту на якийсь час. Ми ж усі розуміємо, що буде не мир, а перемир’я. І тут стратегія має полягати в тому, що Україна в цей час має готуватися до нової війни, або робити все так, щоб Путін більше не захотів. Не те, що не захотів, – не зміг воювати з Україною”.
Водночас видання Bloomberg пише, що заявлена мета Путіна у війні залишається незмінною: Україна повинна бути зведена до російського васала. Він час від часу вдавав зацікавленість у переговорах, але його нещирість видає оголошена ціна – відмова України від чотирьох областей, Криму та від членства в НАТО. Натомість уся російська економіка була переорієнтована на підтримку війни.
Загрози у разі перемир’я
Автори публікації також вказують, що яким би бажаним не було припинення вогню, воно спричинило б величезні ризики для України.
“По-перше, пауза дасть російським військовим час набрати заміну для приблизно 30 000 солдатів, яких вона втрачає щомісяця, спланувати нову мобілізаційну роботу, усунути оперативні недоліки та поповнити свої запаси зброї. Путін, ймовірно, використав би таке перемир’я, щоб просто спланувати нові напади, як він неодноразово робив у минулому – в тому числі після свого попереднього вторгнення до України 2014 року. Цей ризик посилюється тим, що пауза може поставити під загрозу міжнародну підтримку України, що ускладнить їй захист від відродженої Росії”, – йдеться у статті.
Автори звернули увагу, що Путін давно робить ставку на те, що Захід втомиться підтримувати Україну, що населення РФ залишиться пасивним, а армія фінансуватиметься достатньо добре для продовження бойових дій. Помилкове припинення вогню може збільшити ймовірність того, що всі ці ставки окупляться. В такому разі Україну та Захід опиняться у гіршому становищі, коли бойові дії відновляться.
Хитка підтримка з боку США
Поки Зеленський у своєму “плані перемоги” розраховує на військову на фінансову підтримку від Заходу, потенційна допомога від США – чи не найголовнішого партнера України – має хиткий вигляд.
На носі – американські президентські вибори. Кандидатка від демократів Камала Гарріс заявляла, що в разі своєї перемоги продовжуватиме підтримувати Україну і докладатиме зусиль для її перемоги у війні. Гарріс наголошувала, що США повинні співпрацювати з союзниками та партнерами, захищати демократичні цінності та протистояти агресорам. Своєю чергою кандидат від республіканців Дональд Трамп неодноразово запевняв, що в разі перемоги на виборах припинить війну ще до свого вступу на посаду, нічого не кажучи про необхідність перемоги України. А під час одного зі своїх виступів Трамп узагалі заявив, що Україна повинна “поступитися територіями”, щоб “заспокоїти Москву та уникнути конфлікту”. Політик дорікнув Зеленському, що той начебто не хоче йти на поступки.
Щоправда після нещодавньої зустрічі з Зеленським, коли той побував у США, Трамп раптом заявив, що війну необхідно завершити шляхом “справедливої угоди”. Зі свого боку президент України після зустрічі сказав, що Трамп запевнив його, що в разі перемоги на виборах продовжить підтримувати Київ у протистоянні російській агресії.
Зауважимо, що Зеленський повернувся зі США без дозволу на використання американської зброї для ударів углиб РФ. Ба більше, він “побачив тривожні ознаки того, що його вплив на Заході слабшає”, пише видання The Sunday Times. Там вказали на стурбованість адміністрації Байдена відсутністю у “плані перемоги” всеосяжної стратегії, а також на застереження розвідки, що дозвіл на удари вглиб РФ може призвести до “рішучих дій у відповідь” з боку Кремля.
У публікації NYT йдеться, що Зеленський втрачає свій вплив на Заході, тож коли наявна військова допомога закінчиться, доля України знову значною мірою залежатиме від бажання Конгресу продовжувати поповнювати військову скарбницю.
І хоча чинний президент США Джо Байден запевнив Зеленського у продовженні допомоги, “необхідної для перемоги в цій війні”, поняття “перемоги” у західному розумінні досі залишається розмитим, а сама ідея “підтримувати Україну стільки, скільки потрібно” втрачає підтримку серед союзників Києва.
Кінець війни – за горами
Поки українська влада не представила народу свій “план перемоги”, підтримка з боку США опинилася в хиткому становищі, а на фронті не вщухають бої, осяжне майбутнє має туманний вигляд. Водночас ознак швидкого завершення війни немає. На тлі цього всього з’явилась інформація про плани України мобілізувати ще 200 тис. новобранців до кінця року та звучать ініціативи про зниження мобілізаційного віку.
Про наміри Україна мобілізувати ще 200 тис. бійців до кінця 2024 року написало видання The Times. Щоправда, там вказали, що ці плани навряд чи вдасться втілити в життя. На прикладі одного з ТЦК Одеси там поінформували, що військкомати відстають від поставлених мобілізаційних цілей, адже за врученими повістками приходить лише жменька чоловіків, більшість і них має несумісні зі службою захворювання. А ще у розмові з журналістами працівник ТЦК поскаржився на корупцію: колеги брали хабарі у тисячі доларів, щоб підробити звільнення від військової служби.
А секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко напередодні заявив, що в Україні впали темпи мобілізації і виступив за зниження мобілізаційного віку до 20 років. Нардеп сказав, що наразі щодо цього питання ведуться дискусії.
“У нас не вистачає людей, у нас не вистачає людей саме таких молодих. Мені різне кажуть, що ми отримаємо втрачене покоління, бо вони підуть на війну. Якщо вони вже не хочуть йти на війну, то вони вже втрачене покоління. Ми виховали тих, хто не хоче захищати свою Батьківщину”, – зазначив Костенко.
Тож перспективи війни в Україні залишаються складними, з багатьма невизначеностями, зокрема щодо західної підтримки та можливостей мобілізації. Швидкої перемоги поки що не передбачається, і Україна може зіткнутися з тривалою війною на виснаження, яка потребуватиме значних ресурсів і витримки.
Шукайте деталі в групі Facebook