Генерал Маломуж: Кремлю загрожує повна поразка, ЗСУ потрібна тотальна допомога НАТО. Інтерв’ю

Путінська Росія сьогодні становить загрозу не лише Україні, а й Європі. У НАТО відкрито визнали цей факт і почали посилювати обороноздатність європейських країн. Але війна з НАТО обернеться повною поразкою Москви. У Кремлі це розуміють, і другий фронт відкривати не поспішають.

У РФ вкотре змінили військове керівництво “спецоперацією” в Україні на генералів, які звикли знищувати цілі міста. Інтенсивні ракетні обстріли по Україні пов’язані саме з цим. Наша країна може розраховувати на тотальні масові поставки нових озброєнь, але на це можуть знадобитися місяці.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив керівник Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках генерал армії Микола Маломуж.

– Знакові заяви пролунали на саміті НАТО. Міністр оборони Британії Уоллес заявив, що Росія може напасти на Європу. Глава США Байден пообіцяв збільшити військову присутність у Європі. Генсек НАТО Столтенберг заявив, що Росія – пряма загроза світу. За вашими оцінками, чи справді Путін може піти війною на Європу?

– Потенційно є загроза не лише Україні, бо йде війна. Звичайно, під загрозою і країни Балтії, і Фінляндія, можливо, Польща, яку в Росії сприймають як один із об’єктів удару. Ця позиція зберігатиметься у стратегії Росії.

Зрозуміло, що НАТО стурбовані цим і чітко визначили, що основна загроза – це Росія.

Але це потенційна загроза. Я вважаю, поки Путін не досягає мети в Україні, він не робитиме практичних кроків для будь-яких воєнних операцій щодо, наприклад, Литви чи Фінляндії, яка вступає в НАТО. Тому що в цій ситуації він не має такого потужного потенціалу, який би забезпечував війну на кілька фронтів.

Зараз Путін у багатьох напрямках видихається. Є багато проблем в Україні. Не вирішені завдання щодо Донбасу та південного регіону України, і тут же розпочинати війну з країнами НАТО? Це перспектива повної поразки Москви.

Так, погрожувати Путін буде, показуватиме перспективу можливих сценаріїв війни. Наприклад, розміщуватиме ракетні комплекси ближче до Балтії, Фінляндії, Польщі. І, звичайно, використовуватиметься найсерйозніший аргумент залякування – про застосування ядерної зброї у виняткових випадках.

Але я вважаю, що найближчим часом Росія не готова до великих наступальних операцій і не застосовуватиме їх навіть щодо Литви, яка перекриває логістику з Калінінграда.

Буде економічний тиск, інформаційні війни, демонстрація зброї, будуть військові навчання у Балтійському морі, в Білорусі біля Польщі. Але найсумніше для України, що реальна війна проходитиме саме тут. Оскільки країни НАТО надають активну допомогу Україні, відповідно, Росія де-факто воює не тільки в Україною, але і з усім західним світом в особі НАТО.

– Який ваш прогноз щодо дій ворога в Україні?

– Агресивність посилюватиметься за рахунок можливого виконання завдань, які вони поставили у плані захоплення, насамперед Донецького регіону і пробивання південного коридору. Це завдання номер один.

Другий складник – під тиском різних факторів, передусім загроз розширення зони воєнних дій, загроз ядерної війни, змушувати Захід до переговорного процесу. І з глобальних тем безпеки, і, звичайно, конкретно по Україні з укладанням статус-кво – наприклад те, що завоювали на території Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької, частково Миколаївської областей, включно з коридором Крим-Росія, зафіксувати як спірні території, що підлягають демілітаризації, та на тривалий період контролювати їх.

Через останні обстріли України, підвищення градуса агресивності Путін намагається схилити і Захід, і Україну до мирного договору, але на умовах РФ.

Для цього використовують нових командувачів, абсолютно божевільних, які брали участь у різних воєнних операціях Росії у світі, знищували цілі міста та села, у тій же Сирії. Таку тактику вони готуються застосовувати і в Україні. Кремль залучає тих військових, яких застосовував там. Вважають, що старі не змогли впоратися із завданням, а нові вирішуватимуть його активніше, агресивніше.

– Чи спрацює така тактика Кремля?

– Це гра на межі фолу, це гра м’язами, але великих перспектив вона не має, тому що в будь-якому разі Росія втрачає військові ресурси, військову силу. Кидаючи на завоювання конкретних міст – Сєвєродонецьк, Краматорськ, Слов’янськ – великі сили, не зважаючи на втрати людські та військові, противник вичерпує свої резерви.

– Яка небезпека залучення регулярної армії Білорусі у війну Путіна?

– Кремль хоче активніше залучити Білорусь, створює нові майданчики для розміщення ракетних комплексів і підштовхуватиме Мінськ до провокацій. Малоймовірно, що Білорусь розпочне безпосередні воєнні дії, але, звичайно, її намагатимуться схилити до якихось прикордонних дій із використанням білоруських та російських спецназівців.

Головне завдання – тримати українські контингенти біля кордонів з Білоруссю та перешкоджати їхньому перекиданню на інші напрямки, на схід та південь, для проведення контрнаступальних операцій.

Ще одним завданням є стримування західних союзників України щодо постачання важкого озброєння, особливо ракетних комплексів, систем ППО.

– Чи можемо ми розраховувати на те, що в НАТО усвідомили реальну загрозу, що походить від путінської Росії, і відтепер ще більше підтримуватимуть Україну – хоча б для того, щоб Путін не пішов далі?

– Виступ президента Зеленського на саміті НАТО, його позицію було підтримано. З одного боку, це є політична підтримка. Вони розуміють, що під загрозою опинилися країни НАТО, насамперед східного поясу. Але з іншого боку, це конкретні озброєння та техніка.

Так, сьогодні є колективне занепокоєння та вироблення колективних моделей захисту, підготовка ядерного потенціалу, сил швидкого реагування, зокрема, збільшення їх чисельності в Європі від 10 тисяч до 300 тисяч. Все це на далеку перспективу.

Щодо військової допомоги Україні, то це має бути не 4, не 6 одиниць, як постачається сьогодні, а сотні ефективних ракетних систем, сотні потужних систем ППО, потужні системи радіотехнічної розвідки, які пригнічують системи управління вогнем противника на всьому фронті.

Необхідні ефективні засоби протидії техніці, особливо танковій. Крім “Джавелінів”, мають бути потужніші засоби, які знищують цілі дивізіони.

НАТО має не просто змінити риторику та висловити стурбованість, а ухвалити рішення про посилення військової могутності України. Це має бути рішення про тотальне постачання озброєння, яке реально захистить Україну та дасть змогу проводити контрнаступальні операції тактичного та особливо стратегічного характеру.

Думаю, НАТО це розуміє, але до практичних кроків дистанція поки що велика. Це можуть бути місяці. Так, впевнений, що активізація буде, але всі країни НАТО підуть на те, щоб зняти частину свого новітнього озброєння та передати його Україні. До глобального рішення щодо постачання озброєнь Україні як форпосту Європи ще далеко.