Спочатку поховала сина, потім пішла воювати: на “Азовсталі” загинула військова психолог та її зять

На “Азовсталі” загинула психолог полку “Азов” Наталія Луговська. Жінка пішла допомагати українським захисникам кілька років тому після того, як загинув її син. Він також був “азовцем”. А за кілька днів до загибелі психолога у підвалах взятого в облогу заводу загинув також і її зять.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Була контужена та загинула
Про загибель Наталії Луговської стало відомо 5 травня. Психолог загинула у підвалах заводу “Азовсталь” у Маріуполі, який перебуває в облозі російських терористів. За два дні до цього жінка була серйозно контужена, а потім повідомили про її смерть.

22 квітня там же загинув її зять. Дочка Наталії, Тетяна, залишилася одна із двома маленькими доньками і чекає на третю дитину. Вона також військова, кінолог, служила у прикордонних військах.

Луговська не просто так опинилася в “Азові”. 9 березня 2018 року загинув її син Юрій, снайпер полку “Азов” із позивним “Баррет”. Наталя на своїй сторінці у Facebook часто публікувала фото сина. Одне вона підписала: “Сліз уже немає, залишилася тільки злість і розбите серце. Не пробачу і ніколи не забуду…”

Найкраща мама та бабуся
Раніше Наталія працювала у Львівській обласній лікарні №3 відновного лікування у місті Соснівка Червоноградського району. А також як волонтер надавала психологічну допомогу бійцям АТО.

Вона зустрічалася із бійцями, вислуховувала їх. Наталя писала, що в Україні не вистачає військових психологів для роботи з тими, хто пройшов пекло реальної війни. Вона шукала інформацію у книгах, інтернеті, спілкувалася з колегами у Польщі.

“Це була героїчна жінка, найкраща мама та щаслива бабуся. Ще патріот своєї країни. Незважаючи на сімейні втрати, вона не припиняла нас захищати”, – сказала про неї її знайома Ольга Тимошенко.

Медсестра обласної лікарні Ольга Іванчина розповідає, що Наталю любили всі бійці АТО: ” Молодші називали її “мама Наташа”, а старші – “Ромашкою”. Вона знаходила спільну мову з усіма бійцями, вислуховувала їх і завжди їм допомагала. Якщо потрібно домогтися медикаментів, гуманітарної допомоги – вона з ними і до обласної ради, і до районної ради їздила.

Коли її син вирішив йти воювати, то вона його не відмовляла, бо в нього також був твердий характер. Вона у всьому його підтримувала. Вона сама була дуже мужня жінка. Вже за кілька днів після загибелі сина вона вийшла на роботу. Усіх хлопців, які приїхали на похорон її сина, вона сама селила, годувала. А через якийсь час вона сама підписала контракт і пішла до “Азову”. Ми збирали їм допомогу, вона просила медикаменти, але передати так і не встигли”.

На “Азовсталі” заразточаться жорстокі бої, російські окупанти прорвалися на територію заводу.