Цю дитину вбили ще у 1994 році, але його серце билося до 2017 року!

У вересні 1994 року семирічний американець Ніколас Грін, який відпочивав з батьками на півдні Італії, був застрелений в результаті злочинної помилки.
Його смерть стала трагедією для батьків – Реджа і Меггі Грін.

Реджі і Меггі дозволили віддати органи загиблого сина для пересадки, і це рішення справило приголомшливий ефект в Італії. Число донорів органів в Італії за наступні 10 років збільшилася в три рази. Пізніше цей феномен був названий “ефектом Ніколаса”.

Редж Грін ту ніч, коли його сина з незрозумілої причини застрелили зовсім незнайомі люди, згадує:

Я відчув небезпеку, коли ззаду прилаштувалася машина темного кольору і деякий час йшла за нами.

Незабаром машина пішла на обгін, і я розслабився, подумавши, що насправді нічого страшного не сталося.

Однак замість того, щоб завершити обгін, машина порівнялася з ними. Редж і Меггі почули гучну лайку. Вони вирішили, що люди в машині хочуть, щоб вони зупинилися.:

Я подумав, що якщо ми зупинимося, ми опинимося повністю в їх владі. Тому я натиснув на газ. Вони – теж. Почалася нічні перегони. Потім заднє вікно розбила куля. Меггі обернулася, але діти, схоже, міцно спали.

Але насправді все виявилося набагато страшніше. Еленор дійсно мирно спала, але Ніколасу куля потрапила в голову. Через декілька секунд пострілом було розбите і водійське скло, після чого нападники поїхали.

Грін згадує:

Я зупинив машину і вийшов. Усередині включився світло, але Ніколас не рухався. Я придивився і побачив, що його язик трохи висунутий з рота, а на підборідді сліди – видно, що його знудило.

Про ті події він написав книгу “Ефект Ніколаса”. Книга лягла в основу фільму 1998 року “Дар Ніколаса”, в якому зіграли Джеймі Лі Кертіс і Алан Бейтс.

Тільки тоді ми усвідомили, що сталося щось жахливе. Шок, який я пережив, був найстрашнішим моментом в моєму житті.

Сімейна відпустка перетворилася в кошмар. Ніколас впав у кому і через декілька днів помер у лікарні.

Однак перед цим його батьки вирішили, що кардинально змінять життя відразу декількох сімей по всій Італії. Вони погодилися на пересадку органів сина тим, хто в них потребують.

Грін розповідає:

У той момент це були для нас абстрактні люди. Ми й гадки не мали, хто вони. Це як віддати гроші на благодійність, не знаючи, на що саме вони підуть. Через чотири місяці нас запросили на Сицилію, на зустріч, тому що четверо людей , які отримали донорські органи, жили саме там.

Кому пересадили органи Ніколаса?

-Андреа Монджіардо: серце, помер у 2017 році

-Франческо Монделло: рогівка ока

-Тінь ​​Мотта: нирка

-Анна Марія ді Чельє: нирка

-Марія Піа Педала: печінку

-Доменіка Галлета: рогівка ока

-Сільвія Чьямпі: підшлункова залоза, імовірно померла кілька років тому

За словами Гріна, злочинці в Італії рідко вбивають дітей, тому що поліція особливо завзято шукає таких вбивць.

Саме це і сталося у випадку з вбивцями Ніколаса. Результатом ретельного розслідування став арешт і вирок для двох італійців – Франческо Месіано і Мікеле Іаннелло.

До сих пір залишається загадкою, що це було – спроба пограбування або замовне вбивство, в ході якого злочинці помилилися машиною.

Однак той факт, що один із злочинців скористався послугами одного з кращих італійських адвокатів, свідчить, на думку Гріна, про те, що вбивці були пов’язані з мафією.

За словами Гріна, багато італійців зазнали сором від того, що в їх країні ось так загинув невинний хлопчик, який приїхав на відпочинок. І почасти думка про спокуту підштовхнула їх до того, щоб почати жертвувати свої органи.

Те, що ми показали їм, скільки добра можна принести, зробивши це, здобуло неймовірний ефект, який неможливо було передбачити. Країна, яка займала одне з останніх місць в Європі з донорства органів, за короткий час злетіла майже на вершину таблиці. У жодній іншій країні число донорських пожертвувань не збільшувалася в три рази.

Якщо в 1993 році, за рік до загибелі Ніколаса, в середньому лише 6,2 людини на мільйон давали дозвіл на вилучення органів, то до 2006 року ця цифра становила вже 20 на мільйон жителів.

В цілому в Італії більше 120 місць названі в честь Ніколаса Гріна:

-50 площ і вулиць

-27 парків і садів

-27 шкіл

-16 інших пам’ятників і споруд, в тому числі міст, амфітеатр і навіть лимонне дерево

Реджо не був готовий до зустрічі віч-на-віч зі всіма людьми, життя і здоров’я яких були врятовані завдяки органам його сина.

Коли двері відчинилися, і ці шестеро увійшли, ефект був приголомшливим. (Насправді органи були пересаджені сімом, але одна людина не змогла прийти через хворобу). Хтось із них посміхався, хтось був в сльозах, хтось соромився, але головне – всі вони були живі. Але ж більшість з них були на межі смерті. Тільки тоді до мене вперше прийшло усвідомлення того, наскільки це важливо.

Редж і його дружина Меггі вирішили, що їхня дочка Еленор не повинна зростати одна, і народили двійнят – Лору і Мартіна, яким в травні виповнюється по 21.

Грін зізнається:

Звичайно, в моєму серці оселилася печаль, якої там раніше не було, і я ніколи вже не буду абсолютно щасливий. Адже навіть коли мені дуже добре, я думаю: було б краще, якби Ніколас був з нами.

Його заспокоює лише l’effetto Nicholas – ефект Ніколаса.

Я вірю, що кожен раз, коли ця історія звучить по радіо, з’являється в газеті або на ТБ, хтось із слухачів обов’язково прийме правильне рішення. Адже якщо вони ніколи не чули і не думали про донорство, вони швидше скажуть “ні”.

Двічі на рік Редж Грін їздить в Італію, щоб розповідати людям про користь донорства. Під час свого недавнього візиту він зустрів Марію Піу Педала, яка була в комі в той день, коли загинув Ніколас. У неї відмовила печінка. Однак незабаром після трансплантації печінки Ніколаса вона прийшла в себе і пішла на поправку.

Через два роки після цього вона вийшла заміж, а ще через два роки народила хлопчика, якого назвала Ніколасом.

Адже до 1994 року пересадка донорських органів на Сицилії була майже нечуваним справою.

Грін говорить, що навіть Андреа Монджіардо, який помер в цьому році, прожив з донорським серцем в три рази довше, ніж його перший господар.

Втім, Реджо Грін вважає, що спадщина його сина простягається куди далі, ніж семеро осіб, які отримали його органи.

Оскільки донорство органів в Італії різко зросла після смерті Ніколаса, сьогодні в країні живуть тисячі людей, яким в іншому випадку загрожувала б неминуча смерть.

Дякуємо Ніколасе, спочивай з миром…