Різдво 2022: історія і традиції святкування, найкращі колядки, популярні обряди та заборони свята

Різдво 2022: історія і традиції святкування, найкращі колядки, популярні обряди та заборони свята

У православних і греко-католиків Різдво відмічають 7 січня, а римо-католики раніше — 25 грудня. Чому так? Як розповів Вадим Назаренко, історик, науковий співробітник Національного музею архітектури і побуту України, до 1920-х років українці святкували Новий рік з тим, що залишалось від Різдва (адже його відмічали 25 грудня по юліанському календарю). Згодом на державному рівні офіційно прийняли григоріанське літочислення, а православна церква, в тому числі і греко-католицька, залишила все, як було.

Люди здавна помітили, що між астрономічним і календарним роками існує різниця у декілька днів. У Стародавньому Римі Юлій Цезарь запровадив юліанський календар — 365 днів у році, і раз на 4 роки додавали один день. Однак кожні 128 років набігав ще один зайвий день, поступово різниця між астрономічним і календарним роками становила вже 10 днів.

Тому у ХVI столітті прийняли григоріанський календар (за 4 жовтня зразу ж наступало 15-е). А православні залишили юліанський календар (5 число йшло за 4-м), в якому різниця в 10 днів залишилась і збільшувалася надалі — у 1917-му становила вже 13 днів. Після революції у 1918 році більшовики видали Декрет про перехід на григоріанське літочислення і додали 13 днів. Проте церква продовжила жити за старим службовим календарем (за старим стилем). Так і вийшло, що у православних Різдво припадає на 7 січня.

Разом з тим і католицьке, і православне свято — християнське Різдво. 25 грудня його разом з католиками святкує і частина православного світу, яка не перейшла на григоріанський календар, бо вигадала новоюліанське літочислення — з додаванням 10 днів. У нас же склалася парадоксальна ситуація: якщо раніше Різдвяний піст закінчувався 24 грудня, перед Новим роком, то тепер ми гучно святкуємо Новий рік, а потім продовжується піст до 6 січня.

Про традиції та історію свята
В Західній Європі статус Різдва напевно вище, ніж у Нового року. Для більшої частини нашого населення у ХХ ст. поступово Новий рік ставав важливішим, ніж Різдво. Але у західних регіонах залишалось домінування Різдва, як свідчать дослідження етнографів. Здавна українці ретельно готувались до різдвяного тижня, бо вважали, що саме ці дні є початком нового господарського року. В переддень Різдва виконували ряд обов’язкових обрядів, які, за повір’ям, мали забезпечити щастя, мир та багатство усій родині. Як святкували одне з найважливіших свят року, яких традицій дотримувались українці, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

— Зранку на Різдво — одного з найвеличніших свят — люди йшли у церкву, до того нічого не їли, навіть води не пили, — починає розповідь Олена Громова. — Служба Божа зазвичай завершувалась колядками, які могла співати церковна громада. А священники на службі закликали колядників не обминати ані хворого, ані бідного, ані вдови, ані сироти. Вдома сім’ї збиралися за стіл і, помолившись, розговлялися. Тут уже господиня виставляла скоромну їжу, яку приготувала напередодні.

А в цей час колядники вже бігали по хатах (особливо діти), могли і в досвіту навідатись до тих, хто не зміг по заметених снігом дорогам дійти до храму, до того ж у кожного був домашній іконостас. Колядники віршували та співали. Прийнято було хлопцям ходить, але на початку ХХ ст. вже й дівчата приєднувалися. На Гуцульщині колядували старші чоловіки, а в центральних регіонах об’єднувались в змішані групи колядників. Одягалися традиційно — в кожушки, хустки. Цікаво, що колись колядників усіляко припрошували заколядувати. Якщо ж під час свят вони оминали оселю, то це хазяїв ображало і вважалось ганьбою. Якщо ж до хати завітало багато колядників, то цим господарі гордилися.

Коляда і колядки: про що співають на Різдво
Люди з покоління в покоління передавали ті обряди, які ми за звичаєм називаємо «забобонами». Наприклад, колядування, яке має дуже давню історію, тому що в дохристиянську епоху язичники святкували в цей час народження Коляди, появу нового Сонця. І колядки пов’язані з цим святом. Богиня Коляда народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, намагалися захистити новонародженого, сповіщали людей про народження Божича, а його зображення носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили у двір і співали господарю і його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й почали називати колядами або колядками. З приходом християнства колядування приурочили до Різдва, і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. А зірка в руках колядників стала сповіщати християнам про народження Спасителя.

Коляда як міфологічний персонаж уособлювала новорічний цикл і нове обчислення, а колядки супроводжувалися святкуванням нового року. Поступово християни прагнули витіснити язичницьке свято. Перші згадки про святкування народження Ісуса з’являються десь у середині IV століття. За біблійними розповідями, Христос народився у Марії та Йосипа у Віфлеємі. Старовинні колядки різні — і християнського характеру, і ті, що прославляють небесні світила (ще з епохи язичництва). Є і старосвітські коляди, що оспівували створення світу. Колядки були для дітей, дівчат, хлопців, для ґаздинь, вдовиць, навіть для покійника тощо.

Одна з колядок ХIХ ст., яку заспівували під вікнами, звучить так:

Чи дома, дома сам пан господар? Ой, дай, Боже
Ой, ми ж знаємо, — господар дома. Ой, дай, Боже.
Він сидить собі по конець столу. Ой, дай, Боже.
По конець столу яворового. Ой, дай, Боже
Ой на тім столі три кубки стоять. Ой, дай, Боже.
У однім кубку солодкий медок. Ой, дай, Боже.
А в другому кубку багрове пивце. Ой, дай, Боже.
А в третім кубку зелене винце. Ой, дай, Боже.
Солодкий медок на Святий вечір. Ой, дай, Боже.
Багряне пивце до Святого Різдва. Ой, дай, Боже.
А зелене винце людям до кінця. Ой, дай, Боже

***

А у нашого брата золоті ворота,
Золоті ворота з самого злота,
Ні мла, ні вода, то білі вівці.
За овечками три пастерочки
Ходить, ходить, трубку носить.
Одного ім’ячко святий Дмитричко,
Святий Микола, святий Юрійчко,
Як затрубив святий Дмитро,
Гори та долини засмутились…

У 1916 році у Канаді вийшла збірка українських співів, куди увійшли різні колядки:

Небо і землі нині торжествують,
Ангели й люде весело празнують:
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царове витають,
А пастирі грають — чудо, чудо повідають!
У Вефлеємі весела новина:
Чистая Діва породила Сина!
Христос родився!

***

Пане господарю, ми твого двору не минаємо.
Святий вечір!
Ми твого двору не минаємо, —
Ми тебе, пане, звеличаємо!
Пане господарю, вставай з постелі,
Вставай з постелі, відчиняй двері!
Застеляй столи все сосновії,
клади калачі з ярої пшениці.
Будуть до тебе аж три гостоньки:
Перший гостонько — ясен місяцю…
Другий гостонько — ясне сонечко…
Третій гостонько — дрібний дощику…
… А по цім слові пробувай здоров
І сам з собою, з дітьми, з жоною, з отцем, маткою,
Щей й з челядкою, із челядкою, та й з худібкою.
Щоб твоя сім’я здорова була,
Щоб челядка весела була,
Щоб худібонька росла — множилася,
А ції святки ти святкуй здоров,
А других святок дожидай здоров…

***
Ой, на долині при зеленій,
Ой, дай, Боже!
Ой, там садочок зелено цвіте і
Там Марійка у танець іде.
Приходить до неї тай й батечко її:
«Марійко, час додомочку».
«Іду, іду, най танчик дійду».
Ой, танчик дійшла і в другий пішла…

В період святок вже й весілля робили, а хто тільки чекав сватів, тому колядували:

Ой, була в батечка одна донечка.

Та й прийшли до неї троє старіст:
Перший староста бай за садами,
Другий староста за воротами,
А третій староста з кіньми під стіньми.
Стала гадати, що б сим дати,
Хустку-китайку би дати…

Колядки співали на Різдво, а щедрівки на Старий Новий рік (з 13 на 14 січня). Ще сто років тому в далеких селах виконували колядки як християнські, так і дохристиянського періоду. А, наприклад, на Гуцульщині якийсь час заохочували прославляти тільки маленького Ісусика, Божу матінку, а старовинні пісні церква забороняла. Але в радянські часи процвітання атеїзму і самі віряни, і старовинні обряди зазнали гоніння. Це стосувалось і традиційних колядок, які співали на Різдво: «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Нова радість стала», «Бог предвічний» та інші.

Одна з найвідоміших українських колядок, яку співають зараз по всій Україні, «Добрий вечір тобі, пане господарю»:

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник — Рождество Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник — Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник — Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Колядка «Бог предвічний» зазвичай звучить в хоровому виконанні:

Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.

В Вифлеємі народився,
Месія, Христос наш,
І пан наш, для всіх нас,
Нам народився.

Ознаймив це Ангел Божий
Наперед пастирям,
А потім звіздарям
І земним звірям.

Діва Сина як породила,
Звізда ста, де Христа
Невіста Пречиста
Сина зродила.

Тріє царі несуть дари
До Вифлеєм-міста,
Де Діва Пречиста Сина повила…

Були коротенькі дитячі співи, які побутували до 30-х років ХХ ст.: «Різдвяна зірка на небо вийде, маленький Ісусик до дітей прийде, маленький Ісусик, Божа дитина, — буде Святвечір, буде ялинка, буде колядка в кожній хатині, настане втіха на Україні», «Я маленький хлопчик, заліз на стовпчик, у дудочку граю, Христа забавляю», «Я дівчинка маленька, спідничка коротенька, чобітки кізлові, з Різдвом, будьте здорові».

І зовсім простенькі з християнськими мотивами:

Добрий вечір, люди, в вашій теплій хаті,
Щоб були ви завжди щедрі і багаті,
Хай Різдво Христове вас благословляє,
Бог ся рождає…

Всім колядникам ви відчиняйте двері,
І просіть до столу — до своєї вечері.
Хай у вашій хаті нині все співає, Бо
Бог ся рождає…

Гарно колядуйте і святкуйте нині.
Ми бажаєм щастя вашій всій родині.
Весь наш рід великий нині освятився —
Бог народився…
Весь наш рід великий нині освятився —
Бог народився…

Різдвяний вертеп: як зустрічали колядників
З 7 до 13 січня на Буковині колядники водили вертепи, показували світську сценку щодо народження Ісуса і як його родина тікала від царя Ірода, який повелів убити всіх немовлят в Юдеї, (бо дуже боявся приходу Месії), тому співали:

Добрий вечір, добра година,
Бо Матір Божа Сина вродила.
Сина вродила в Єрусалимі, а
Сповивала в бідній станині.
Діва сина породила, вся земля звеселила, а
Ірода засмутила, що Син Божий народився…

Колядники носили з собою дзвоники, на Гуцульщині ще брали колядницький хрест, обмотували його шерстю (щоб маленькому Ісусику не було зимно), червоною ниткою. Частенько колядники носили і невеликі будиночки — шопки (хатки без дверцят, часто з ручками, колоссям на даху). Театрів не булу, тому сценки з життя Ісуса і біблійних персонажів показували за допомогою таких шопок. На заході України теж побутували атрибути: «зірки», вертепи і шопки — з ними колядували діти 7−10 років. В хатах також встановлювали шопки, які мали ще вигляд храмів зі сценою (там зображали пастирів, царів, овець, янголів, пастухів тощо), де все рухалось навколо немовляти, уособлення Різдва. Вертеп — наче шопка, але на сцені серед ляльок цар Ірод, смерть, чорт, пророк, янгол тощо.

Колядницькі «звізди» могли світитися різними кольорами. Крім того, носили колядницькі роги, музичні інструменти. В колядках з’являлись, крім біблійних, і світські мотиви. В кожному регіоні були відмінності в одязі, репертуарі, звичаях колядників. Кількість куплетів в піснях інколи досягала декілька десятків. Перед тим, як заходити на подвір’я, колядники вітали господарів (в цей період в селах лунало привітання «Христос народився») і просили дозволу поколядувати. Колядників обов’язково пригощали: садили за стіл і давали з собою. Колядки співають з Різдва (в західних регіонах зі Святвечора), а з 13 січня (Маланки) щедрують, водять Козу, перевдягаються, шумлять і веселяться. Однак можуть колядувать аж до Водохреща (тоді Коляду проганяли).

Прикмети та що не можна робити на Різдво
На Різдво вся родина намагалася збиратися разом, ходили на кутю до бабусі, до батьків, згадували предків. Наступний день за Різдвом — День Марії, жінки особливо шанували її й не завантажували себе роботою в цей час.

Здавна на Різдво придивлялись до погодних умов, щоб знати, які сюрпризи чекають в новому хліборобському році: «Якщо сонячний день — буде врожай на хліб», «Якщо іде сніг — гарно вродить озимина», «Якщо немає ні морозу, ні снігу, то Великдень може бути холодним і навіть під сніг». «На Різдво багато бурульок — вродить ярина, особливо ячмінь». «Який день на Різдво, такий і на Петра». Дата Різдва — число незмінне, але в давнину дивились, на який день тижня воно випадає, в такий же в липні треба було починати жнива.

Різдво, як вважали в давнину, оберігало рід. Вірили, як пройде свято, таким і рік буде. Тому не можна було сваритися, ображати когось, голос не підвищували навіть на скотину. Різати худобу у свята теж не можна, як і брати в борг, давати в борг, бо буде щастя витікати з хати.

По погоді на Різдво визначали, яким буде Хрещення. Котик, який згорнувся клубком, віщував морози. Як свято випадає на молодий місяць, то чекай неврожайного року. Якщо за вікном тепло, то весна може бути холодною. Як сніг іде 7 січня, то рік буде сприятливим. Безхмарне небо і яскравий місяць на ньому — до значного похолодання.

В народі підмітили, що не можна на Різдво бити посуд — до сварки в домі. А якщо справляли весілля саме в цей день, то це було запорукою щасливого сімейного життя. Якщо на Різдво у вікно постукав птах, то скоро дізнаєтесь про гарні новини. Куплена на Різдво річ буде служити довго.