Жінка без квітів не пропаде, але чоловік без жінки легко – Отець Євген Заплетнюк

Безсумнівно, різниця між чоловіками та жінками таки існує. Дехто навіть каже, що чоловіки з Марсу, а жінки – з Венери. Звісно, це не так. Якщо вже послуговуватися такою алегорією, то швидше чоловіки з Марсу, а жінки, десь із Снікерса. Правда полягає в тому, що дві людські статі є половинками однієї і тієї ж людської природи – «первозданного Адама з ребром». І, між іншим, саме з цієї причини переконливій більшості людей на цій планеті потрібно мати пару. Чоловіки своїми особливостями доповнюють іпостась жінок, а жінки додають чоловікам того, чого в них по природі немає і без пари бути не може. Це друга головна причина того, чому вам не варто вступати в гомосексуальні стосунки. Перша та, що Бог не любить геїв і обіцяв не пустити їх до Свого Царства. Цитати з Біблії вас все одно не переконають, якщо ви гомосексуаліст. Чи не так?

У шлюбі, як у вершині, апогеї міжстатевих стосунків, відбувається унікальний онтологічний обмін та доповнення людської особистості тим, що в неї відсутнє. Не враховуючи цього очевидного факту ні гомосексуалісти, ні світські самітники не можуть бути цілком щасливими. Більше того. У неповних і від цього – неповноцінних сім’ях, нещасливими, і навіть більше – скаліченими, будуть не тільки батьки, але й діти, яким для того, щоб вирости психологічно та духовно здоровими, потрібна здорова «матриця»: не теоретичний, а цілком живий і постійно доступний приклад жіночості та чоловічості в поведінці. Але сьогодні я б хотів говорити не про це.

Нині, як і кожну другу неділю після Великодня, Церква вшановує Жінок Мироносиць, а разом із ними також вітає всіх побожних християнок, ставлячи нам до уваги та особливо наголошуючи саме на тих цінних рисах людської природи, які є в слабкої статі, але немає в сильної. Для Церкви це не дрібниці, навіть якщо ви самі про це мало коли думали. Бо Церква це не тільки про кадило і кропило. Чесно.

Євангельська історію про подвиг Жінок-Мироносиць дуже влучно розкриває нам кілька з таких рис. Наприклад, у той час коли інші апостоли – сильні, мужні та раніше безстрашні чоловіки налякали та поховалися, боячись власної кари за сповідництво Ісуса Христа, ці кілька жінок сміливо йдуть до Божого Гробу, щоб намастити пречисте Тіло пахощами. Розсудливі та «логічні» чоловіки вважали, що «розумніше» буде просто десь сховатися за великими засувами та замками, перечекати той страшний час. А в цю саму мить сміливі жінки навіть не думали про таке, вони шукали гроші для того, щоб купити дорогі пахощі для свого Учителя! Чи керувалися вони на той момент своїм «раціо»? Якщо й так, то дуже небагато. Найбільше, що їх змушувало до дії – це глибокі емоційні переживання, не стільки логіка, скільки любов, турбота та співчутливість вже навіть до мертвого тіла дорогої їм Людини. Вони не думали, що біля гробу ще стоять злі римляни! Вони не думали, що хтось може донести владі про їх зухвалий вчинок. Єдине, що їх тоді турбувало – це хто ж відвалить великий камінь, яким було закрито вхід до гробниці!

Здається, це просто одна з неважливих дрібниць Євангелія. Однак, насправді, це дуже показовий епізод, який вчить нас важливої речі. Жінки, яких у той час м’яко кажучи недооцінювали, а частіше –до яких ставилися, як до якогось товару чи речі, максимум – істоти іншого гатунку, в потрібний Богу час виявилися більш сильними духом, аніж сильніші фізично, сміливі та мужні чоловіки. У них було більше Віри. У них було більше Надії. У них було більше Любові ніж у всіх інших людей, які в той час були біля нашого Бога та Спасителя.

Звичайно, цим прикладом я зовсім не стверджую, що всім жінкам і дівчатам потрібно постійно бути мужніми та сильними духом. Жінки можуть і повинні такими бути лише в час особливих моментів життя, коли диявол буде спокушати особливими та нелегкими випробуваннями. У весь інший час їм не треба забувати про власну жіночність. Бережіть свою іпостась. Не одягайте штани до храму, але не тому, що там на вас будуть сваритися, а тому, що в спідниці ви красивіші. Носіть довге волосся не тому, що з коротким ви схожі на свого чоловіка, а тому, що в довгому волоссі – ваша природня краса. А ще, не робіть за чоловіка його роботу навіть тоді, коли точно впевнені, що саме ви зробите її краще. Дайте йому можливість вчитися. Будьте мудріші та більш «тонкі», хитрі. Біблія каже, що жінка – це крихка, тендітна та ніжна посудина. Навіщо ви хочете обдурити свою природу, з вази перетворюючись на вантажну коняку? Максимум, що виможете робити в питанні суперечки з природою – можете іноді підфарбовувати свої губи та повисмикувати зайві брови. Всі інші недоліки зовнішності лікуються не в пластичного хірурга, а в психотерапевта.

Міжнародний жіночий день 8 Березня – це не наше свято. Воно стало нашим в тій мірі, у якій гріх може зростися з грішником. Ми звикли до нього, як до свого, але воно чуже та беззмістовне. Серед безлічі гіпотез про мотиви його заснування немає жодної глибокої та достойної причини, щоб хоч якась із них робила цей день святом – святим днем. Це так, одні тваринні чи меркантильні цінності. Рівноправ’я, свобода, зарплата. Звичайно, це все чудово, але чудово лише для рабів. Бог для вас приготував щось значно краще та більше за все те, що ви вимагали і вимагаєте! Він хоче, щоб ви були не рабами, а дітьми – Його улюбленими доньками!

І може я грішу, але й День Матері теж не є цілком ідеальним жіночим святкуванням. Якесь воно не дуже толерантне, в епоху масової толерації всього, що лише можна толерувати. Воно актуальне лише для тих жінок ,яким пощастило народити здорову дитину та в повній мірі насолоджуватися даром материнства. А ще, воно добре для тих, у кого жива мама. Для всіх інших це свято – сіль на болючі та ніжні жіночі рани. Та й не лише жіночі. Можливо я й помиляюся, поправте мене в цьому. Якщо серед вас є мазохістичні натури, які не є чутливими до таких нюансів, і ви не розумієте про що я кажу в цьому абзаці – то це багато пояснює. Тоді, певно, вам і день самогубства Фюрера – свято. Між іншим, це дійсно сталося нині, 30 квітня, в 1945 році.

Найкращий день для вшанування жінок – це свято Жінок Мироносиць. Це – повноцінний, радісний та глибокий за змістом день, у якому ми звертаємо увагу на непомітні щоденні подвиги наших бабусь, матерів, дружин і доньок. День, який актуальний для всіх, кого освітило та змінило світло з порожнього гробу Спасителя. День тих, хто хоче та прагне стати повноцінним членом Церкви, не лише по імені, але й по суті. Звичайно, це зовсім не звільняє нас від відповідальності робити приємне жінкам увесь рік. Однак, все-таки, кожному з нас потрібно духовноз ростати, й все точніше виставляти власні пріоритети.

Нині на проповіді я хотів процитувати прислів’я про те, що чоловік у хаті один кут тримає, а жінка – три. У потрібний момент я не зміг пригадати його дослівно, тому сказав, що в наш час кожна жінка тримає не три, а всі чотири кути. Направду, дуже рідко нині можна побачити родини, де чоловік реально бере на себе відповідальність за все, що відбувається в родині та є головою в стосунках між її членами. Однак, це не повинно бути компліментом для жінок. Це діагноз для стосунків.

Жінка повинна розуміти, що поки вона не дозволить чоловіку стати мужчиною, і не буде його розумно заохочувати до цього, в їх родині мужчиною буде вона сама. А це також означає й те, що жінкою буде ставати чоловік, і вже наступного року на Неділю святих Жінок Мироносиць квіти та цукерки треба буде вручати саме йому! Між іншим, це досить непоганий спосіб пожвавити стосунки з чоловіком, який вже протер своїм задом яму на дивані перед телевізором чи засмердівся перед компютером. Пам’ятайте, долі не існує. Доля – це те, що ви будуєте власними словами, думками та вчинками. Якого чоловіка собі зробите та виховаєте – такого й будете мати. Кажуть, бути жінкою не лише складно, але й легко, весело та цікаво! 🙂

Щиро вітаю всіх віруючих жінок і дівчат із цим святом, а невіруючим бажаю стати гідними сопричастя не лише з одним благословенним святковим днем, але з усію повнотою доступної християнам благодаті Божої. Христос Воскрес!