«А чо ви меня заставляєтє говорить по-украински?» – діалог із Донеччини

«А чо ви меня заставляєтє говорить по-украински?» – діалог із Донеччини

Цю історію розповіла у себе на сторінці у facebook координаторка українського розмовного клубу «Файно» Оксана Муравльова.

“Краматорськ. Просто гуляємо з онуками. У дворі по Парковій спілкуємося, звісно ж українською.

Пройшов чоловік 60+, привітався, чемно відповіли. Він трохи здивувася, за 10 хвилин не витримав:

– А що ви спілкуєтеся українською?

– Так, а чому вас це дивує?

– Та тут никто так не гаворит.

Пройшло ще хвилин 10, спокійно мотаємо нитки, спостерігаємо за онуками, перелистуємо книгу Мустафи – подарунок-поядку за прапор… Таки не витримав наш співрозмовник, підійшов:

– А можна с вами поговорить?

– А чому ні, ми чемні бабусі.

– А чо ви меня заставляете говорить по-украински?

– Ми? Взагалі між собою спілкуємося.

– Вот во всех магазинах гаворят, везде начали заставлять, Проблему делают.

– Ми вам проблем не створюємо. Ви захотіли поговорити, ми не відмовили. У чому проблема?

– Ви нарошно не хочете со мной говорить по русски…

– Ми спілкуємося рідною, а ваші вже проблеми – говорити з нами чи ні. Ми до вас не підходили.

– Я тут лавочку сделал, а ти на ней сидиш, приехали с западной и свои права качаете…

-??? У чому логіка?

– Ти еще скажи, что дома тоже на украинском говоришь

-Так, спілкуємося. А чому ви мені почали тикати? Не навчені етикету спілкування з жінками?

– А как тебя називать?

– Пані Оксана.

– Ти шо из Польши? Едь к себе домой, я ету лавочку сделал.

– Та ні я з Ясинуватої. Пані Ірина з Краматорська

– так едьте на свою западную, и качайте права. Понаехали тут со своим украинским…

Так, ми пішли, бо з цим «доміношним козлятником» спілкування не приносить задоволення. Але нам тут жити…

До речі, це лише частина розмови… торкалися й теми війни з росією, питань Криму… Як виявилося, ми нічого не знаємо – росія у них не ворог і ніхто Крим не захоплював(((