Любов не приходить до нас сама…

Любов не приходить до нас сама, Ми створюємо її, і у кожного з нас є здатність її створювати. Люди припускаються помилки, вважаючи, що вони “закохуються”, вони уявляють, що одного разу вони будуть йти по вулиці, побачать когось і – бум! Але це не любов.

Це фізичний потяг, захоплення. Тільки не любов. Звичайно, з взаємного фізичного потягу може розвинутися любов, але справжня любов не може бути тільки фізичною. Щоб любити – по-справжньому любити – потрібно розуміти людину, потрібно знати її і поважати її. Потрібно щиро дбати про її добробут. Це схоже на яблучний пиріг.

Ось як ви вважаєте, можна дізнатися смак яблучного пирога, тільки дивлячись на нього?

Іншими словами, вам потрібно дізнатися, який він не тільки зовні, але і всередині. Те саме можна сказати і до людям. Неможливо визначити, що за людина перед вами по одному зовнішньому вигляду. Щоб дійсно любити когось, потрібно побачити його зсередини – його природу, дух або душу. Є те, що не видно очима. У Любові з великої літери найважливіше можна побачити тільки серцем. Ось чому довговічні любовні відносини не випадкові, вони не відбуваються просто так, це не результат везіння. Вони вирощуються і будуються.

Коли ми досягнемо кінця нашого життя, єдине, що буде мати якесь значення, – це та любов, яку ми віддали і отримали. У своїй подорожі в наступний світ єдине, що ми зможемо взяти з собою, – це любов. Єдина цінна річ, яку ми залишимо в цьому світі, – це любов. Більше нічого. Ось чому любов – це найбільший дар в житті, вона надає життю сенс. Саме завдяки їй варто жити.

Адам Джексон