Дистанційне навчання: жах або сучасна реальність – історії українських сімей
Карантин пересадив дітей зі шкільної парти у домашнє крісло біля комп’ютера. Деякі батьки через дистанційне навчання перекроїли свій робочий графік, проте є й такі, на кого карантинні зміни не вплинули взагалі.Журналісти Апостроф TV з’ясовували, як українці перейшли до життя в нових умовах.
Улюблений шкільний урок дев’ятирічної Стефанії Мілютіної – англійська. Утім дівчинка ніколи не навчалася за партою. З першого класу і по сьогодні вона вчиться у дистанційній школі.
“Я прокидаюся, десь о 9-10 годині сідаю за комп’ютер, дивлюсь, скільки в мене уроків і виконую найбільш складне”, – розповідає Стефанія.
А от Арсенію Мілютіну 11 років, і дистанційка для нього теж не в новинку. Хлопець показав, як виглядає його звичне навчання.
“Ось, наприклад, це було призначене до 30 березня, 30 березня ми відкриваємо і проходимо весь цей урок”, – каже школяр.
Ще п’ять років тому батьки Стефанії та Арсенія вирішили, що не віддаватимуть дітей до класичної школи.
“Нам потрібна була свобода, ми хотіли їхати кудись, їздити, гуляти”, – зазначила багатодітна мати Олександра Кондрашева.
У Олександри четверо дітей, троє з яких – школярі. Спочатку вона вчила їх сама, а потім віддала до дистанційної школи. Діти самі вирішують, коли і що їм вчити. Декілька разів на рік вони проходять тестування, аби перевірити та закріпити знання. Жінка бачить у такому навчанні лише переваги. Особливо, якщо жити в приватному будинку.
“Якщо у нас з природознавства завдання – вивчити, які гриби є на території України, то ми йдемо в ліс, і дивимося, які гриби ми там можемо знайти”, – розповідає жінка.
В Інни теж багато дітей. 14 років тому вона народила трійню. Зараз усі її діти – дев’ятикласники.
“Я на роботі. Мені дзвонить один, у цю мить – інший. У чому проблема? Та от, я сиджу на уроці, а він клацає ручкою”, – каже Інна.
Як і більшість школярів, її діти пішли на дистанційку через карантин.
“Ми сидимо на уроці, і тут ми спілкуємося в грі, комусь відповідаємо, призначаємо побачення. Результат такого уроку?” – обурюється Інна.
А наймолодший син жінки цьогоріч тільки пішов до школи.
“Дистанційне навчання для дитини, яка тільки-но пішла до першого класу – це жах”, – ділиться Інна.
Та як в Україні, так і в усьому світі, дистанційка – це поки єдиний спосіб зменшити ризики інфікування коронавірусом. Через це психологи радять батькам і дітям поставитися до цього, як до тривалого, а не тимчасового процесу. Найважливіше та найважче – організувати вдома навчальний процес. Головне – створити баланс між дистанційним навчанням та відпочинком від комп’ютера.
“У дитини має бути відпрацьований режим дня: сніданок, харчування, заняття спортом, фізична активність”, – зазначає психолог Ірина Гринчак.
Крім того, необхідно подбати про робоче місце, аби у дитини було відчуття навчального процесу. Дітям, які звикли сидіти за шкільною партою, уроки через Інтернет даються важче, ніж тим, для кого таке навчання – норма.
Шукайте деталі в групі Facebook