Як допомогти дитині подолати свої страхи: корисні поради

Як допомогти дитині подолати свої страхи: корисні поради

Дитячі страхи не можна залишати без уваги.

Дитячі страхи, що здаються багатьом дорослим дурними і безглуздими, можуть багато розповісти про внутрішній стан дитини. Розбираємося у питанні разом, інформує Ukr.Media.

Відчувати страхи властиво як дорослим, так і дітям. Різниця між тим, чого бояться діти і дорослі, полягає у тому, що у дитини фобії нерідко з’являються завдяки батькам. Достатньо пропустити страх крізь призму дитячої уяви, і він стане ще більш лякаючим та непереборним. При цьому дорослим, зазвичай, вони здаються смішними і дріб’язковими, хоча насправді вимагають уважного ставлення.

Причини появи страхів у дітей

Причиною появи страху може стати пережитий особистий досвід, наприклад, коли дитина обпеклася, наковталася води у ванній — у результаті вона почала боятися плавати або з побоюванням ставитися до гарячого і вогню. Але не лише особистий досвід змушує дитину тривожитися і хвилюватися — ці негативні емоції можуть з’явитися завдяки впливу старшого покоління, яке полюбляє лякати молодше, переслідуючи позитивні виховні цілі. Також у малюка може розвинутися фобія, заснована на підслуханих розмовах дорослих — усі ми полюбляємо ділитися враженнями про якісь події, що відбуваються у реальному житті, і абсолютно не розуміємо те, що діти, слухаючи такі розмови, цілком можуть уявити собі якусь глобальну катастрофу і почати боятися її.

До появи страху може призвести надмірне піклування з боку батьків та інших родичів, а також наявність у них самих підвищеної тривожності. Мами, які постійно побоюються за життя і здоров’я свого чада, передають цей страх і своїй дитині, для якої життя вже уявляється низкою негативних подій і факторів, що лякають. Буквально на кожному кроці на неї чекають ті чи інші неприємності, згідно з думками старших.

Наявність конфліктів між батьками або іншими родичами, та й в цілому несприятлива обстановка у родині також сприяє зростанню тривожності у дитини, особливо, коли це підкріплюється порушенням прихильності — у малюка немає відчуття безпеки у власній домівці, а тому він починає відчувати страх.

Ще однією причиною появи страху у дитячому віці може стати почуття самотності, яке виникає на ґрунті невміння зав’язувати соціальні зв’язки у колективі, з дорослими людьми і так далі. Психологи також відзначають, що єдині діти у родинах частіше схильні до різноманітних фобій, ніж ті, у кого є брати і/або сестри.

Вікові категорії страхів у дітей

Дитячі страхи зазвичай поділяють за віковими категоріями:

0-1 рік

Навіть у малюків є свої страхи. У цьому віці діти зазвичай бояться розлучитися з мамою, їх лякають лікарі, шум, незнайомі люди. У них проявляється страх самотності.

2-3 роки

Дитина може боятися тварин, висоти, рухомих машин та іншого транспорту. Вона вже здатна відчувати страх перед покаранням і болем.

4-5 років

У даному віковому періоді батьки найчастіше зіштовхуються зі страхом темряви у дитини, страхом засинати на самоті і, звичайно ж, з тим, що діти починають боятися якихось фантазійних персонажів.

6-7 років

Дитина може вперше зіштовхнутися зі страхом смерті, боятися вигаданих персонажів, у тому числі з відеоігор, фільмів. Продовжує боятися темряви.

8-10 років

Тут вже починають переважати страхи, які пов’язані зі школою, — запізнення на уроки, невиконані завдання, спілкування з однолітками і педагогами.

11-16 років

Як відомо, підліткам найскладніше. Вони, звичайно, вже не бояться Слендермена або темряви, але це не означає, що список їх страхів скоротився. Навпаки, вони бояться катастроф, війни, стихійних лих, смерті близьких, страшних хвороб. А ще їм дуже страшно бути самими собою, проявляти себе і змінюватися, у тому числі і з фізіологічної точки зору.

До будь-яких дитячих страхів потрібно ставитися серйозно. По-перше, якщо дитина ділиться з вами своїм найголовнішим секретом — розповідає про те, що її лякає — це означає, що ви у колі довіри. Якщо віджартуєтеся, скажете, що це усе дурниця, не поставитеся серйозно, другого шансу вам можуть і не дати — пам’ятайте про це. Дитина закриється і почне обговорювати свої страхи, а згодом і усе, що для неї є важливим, з однолітками, які її, на відміну від вас, розуміють.

Обов’язково обговоріть з дитиною те, чого вона боїться. Поясніть, чому цього боятися не потрібно. Навіть якщо ми говоримо про якісь серйозні речі, такі, як втрата близьких, дитина повинна відчувати, що вона не самотня, і у неї завжди є і буде підтримка, а ви завжди будете поруч у важку хвилину.

Якщо дитина боїться темряви, не ставте над нею експерименти, не виробляйте у неї характер — просто підіть назустріч і залиште їй нічник. Слідкуйте за тим, з ким вона спілкується, чим захоплюється, у що грає і що дивиться — це дуже важливо. І спілкуйтеся з нею! Знаходьте час, щоб поговорити зі своєю власною дитиною, щоб розуміти, чим вона живе і що її турбує. Намагайтеся робити так, щоб страхів у неї було менше, ніж могло б бути.

Як уникнути проявів страхів у дітей

Існує ряд рекомендацій, який допоможе знизити рівень тривожності у дитини і уникнути проявів деяких страхів:

Не залякуйте дитину страшилками

Не треба залякувати дітей злими дядьками, собаками, персонажами з казок, уколами і походами до лікаря. Батьківська фантазія безмежна, коли справа стосується виховних прийомів (а, вірніше, залякувань). Але уся річ у тім, що у дітей фантазія анітрохи не гірша, тому будь-яке залякування може стати причиною реальної фобії.

Цікавтеся своєю дитиною

Розмовляйте з нею і сприймайте серйозно те, що вона вам говорить. Спілкування — основа довірчих відносин між батьком і дитиною. Якщо ви будете уважно слухати, не перебиватимете і не сміятиметесь, то вам будуть усе (або майже усе) розповідати.

Постарайтеся відмовитися від авторитаризму у вихованні дитини

Про те, що діти бояться своїх батьків, бояться проявляти себе, ми ще не говорили. Але ж страх перед суворою мамою або злим батьком наявний у дуже багатьох дітей — подумайте про це. Діти різного віку бояться бути покараними, бояться розчарувати, не догодити, зробити щось не так.

Дозволяйте своїм дітям залишатися дітьми

Вони мають стрибати, бігати, шуміти, грати і так далі. Усе це дає їм можливість позбутися від можливого негативу, витратити зайву енергію і в цілому зростати нормальними дітьми з міцною психікою та мінімальним набором страхів.