Реготливе читання та буккросинг: як розвинути любов до книжки

Способи формування в молодших школярів потреби читати для задоволення

Потрібно шукати нові форми роботи з дітьми, щоб вони встигли полюбити читання для задоволення ще в молодших класах. Читання захопливої літератури, яку учні обирають самі, не потребує примусу. До неї наймолодших школярів потрібно просто непомітно  підштовхнути.

Всеукраїнське соціологічне дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» демонструє передбачувану й сумну статистику: 57 % опитаних школярів читають із примусу. На жаль, навіть найцікавіша дитяча книжка нині не конкурент гаджету.

Проте примус ситуацію точно не врятує. Потрібно шукати нові формати для роботи зі школярами, щоб вони встигли полюбити читання для задоволення ще в молодших класах – упевнена вчителька Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 Ірина Горбачук. Вона розповіла, які «фішки» використовує, щоб її школярі із задоволенням читали й обговорювали книжки.

Співпраця з батьками
Педагогічний стаж Ірини Горбачук 15 років. Учителька розповідає, що з кожним роком усе помітнішою стає тенденція: діти стали менше читати. Тому з першого класу вона починає активно співпрацювати з батьками й заохочувати їх читати дітям принаймні 15 хвилин на день. Окрім того, пані Ірина впевнена: якщо діти бачитимуть батьків, які читають, то й самі не будуть байдужими до книги.

Співпраця вчительки з батьками втілюється також у цікавих форматах уроків. Наприклад, Ірина Володимирівна з радістю відгукнулася, коли мама її учениці запропонувала провести в 3-му класі урок реготливого читання. Сценарій складали разом, а смішну літературу добирала мама.

«На уроці я побачила, що яким би не був смішним твір, насправді важко зосередити увагу 30 дітей. Проте можна сказати, що нам вдалося. Діти читали книгу Роальда Дала «ВДВ». У перервах між читанням кожен учень загадував улюбленого казкового героя й показував його за допомогою пантоміми. Ще ми влаштували конкурс на найгучніший сміх і кожному учневі подарували матеріал для того, щоб вони вдома відчули себе письменниками і створили книгу про себе», – розповідає мама одного з третьокласників Анелія Сенчишена.

На цьому уроці вчителька також роздала дітям закладки з рекомендаціями цікавих книг. Наприкінці місяця вона планує перевірити, чи скористалися діти цими рекомендаціями.

Фіксація результату та заохочення
Щоб діти без надмірних зусиль фіксували свої читацькі досягнення, Ірина Горбачук роздає їм аркуші-розмальовки формату А4, які називає «Мої солодкі читання». Учням не треба на них нічого писати. Потрібно лише розфарбовувати фігури, а які саме, залежить від читацької завзятості.

«Школярі мали читати, а після цього зафарбовувати, наприклад, кубки у вигляді цукерок. Відгуки батьків свідчать про те, що дітям такий варіант фіксації свого досягнення в читанні дуже сподобався. Тому вони просять ще подібних «акцій». Завдяки ним я зрозуміла, скільки читають мої учні: деякі діти читали тричі на день по 15 хвилин, а інші – більше години відразу. Загалом більшість читала по 15–30 хвилин щодня, а от зосередитися на книзі більше години їм було важко. У фіналі, коли читацькі аркуші були вже заповнені, діти могли розповісти про книги, які їх найбільше зацікавили», – розповідає вчителька.
«Ні» традиційним читацьким щоденникам
Пані Ірина не є прихильницею традиційних читацьких щоденників, бо більшості учнів, на її думку, вести їх нецікаво. А вона керується в роботі правилом: примус у навчанні неефективний.

«Замість роботи з читацьким щоденником, я запропонувала дітям після закінчення 2-го класу челендж – «50 книг за літо». Для цього ми створили з однією мамою «книжечку», у якій було кілька розділів. У розділі «Книжкова полиця» був перелік цікавих книг. Прочитану книгу діти мали на цій полиці розфарбувати. Уже згодом я побачила, що такий формат зацікавив їх. Проте найбільше дітям сподобався розділ про місця для читання. Мені було дуже приємно, коли я дізналася від батьків, що діти справді пробували читати і під ковдрою, і просто на дивані, і на березі річки… Такі завдання дуже впливають на світогляд учнів. Після літніх канікул, на початку 3-го класу, я виділила тиждень на опрацювання результатів цього челенджу, аби кожна дитина мала змогу розповісти про прочитані книги та свої успіхи», – ділиться досвідом учителька.

5 хвилин на читання для себе та буккросинг
На кожному уроці української мови Ірина Горбачук виділяє 5 хвилин, щоб діти мали змогу почитати для власного задоволення. На її думку, для малих читачів дуже важливо читати самостійно обрані книжки.

«Учні приносять свої улюблені книги, і я бачу, що це роблять навіть ті діти, які в 1-му класі не любили читання. Їм подобається обмінюватися книгами, зазвичай вони роблять це із задоволенням. Я тільки заохочую», – розповідає Ірина Горбачук.

За словами вчительки, читацькі вподобання в дітей різні. Велику роль у їх формуванні відіграють батьки, які купують книжки. Традиційно молодші школярі полюбляють читати твори Всеволода Нестайка, бо вони дарують гарний настрій і легко сприймаються. Проте дітей потрібно знайомити і з новими іменами. Тому, щоб підібрати літературу для реготливого читання, мама Анелія Сенчишен звернулася за рекомендаціями в спільноту книголюбів. І от які рекомендації були найпопулярнішими.
ТОП книг для реготливого читання в молодших класах
Всеволод Нестайко. «Тореадори з Васюківки»

Трилогія внесена до «Особливого почесного списку Ганса Крістіана Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Головні герої – школярі із села Васюківка. Павлуша Завгородній і Ява Рень мріють прославитися на весь світ. Тож упродовж усієї трилогії намагаються стати тореадорами, зловити іноземних шпигунів зі свого села, підкорити Київ. Діти точно оцінять відмінний гумор і кумедні ситуації, у які потрапляли шибеники.

Том Флетчер. «Різдвозавр»

Хлопчик Вільям просить у Санти на Різдво динозавра, але на нього чекає ще більш захопливе знайомство. Завдяки ньому він дізнається, хто допомагає Санті на Північному полюсі, хто намагається вполювати північних оленів, чому містер Трандл понад усі свята любить Різдво, і як з ненависті народжується дружба.

Сашко Дерманський. «Чудове Чудовисько»

Книгу радять для «обережного» читання, щоб не надірватися від сміху. Вона про Соню та чудовисько Чу. За кілька місяців Чу мусить заробити від людей сім подяк, щоб його не закинули в Країну жаховиськ. У книзі є детективні розділи, тож вона сподобається не лише поціновувачам гумору.

Джеремі Стронг. «Гармидер у школі»

До того як стати письменником, автор книги пік у пекарні булочки та працював учителем початкових класів. Проте виявилося, що найкраще в нього виходить писати кумедні історії для дітей. Українською мовою перекладена низка його книг, і однією з найсмішніших є «Гармидер у школі». Вона про вчительку міс Гармидер, яка зазвичай підміняє колег, коли вони не можуть провести урок. Навчання з міс Гармидер для дітей перетворюється на суцільне задоволення: вони розважаються, граються, голосно сміються і все навкруги летить шкереберть.

Відчиніть двері в захопливий світ

Дані соціологічного дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання» свідчать про те, що хоча діти читають на дозвіллі дедалі рідше, проте серед старшокласників, які зберегли зацікавлення книгами, примусове читання поступається читанню для задоволення.

Саме в середньому і старшому віці серед дітей з’являються справжні книголюби, які самостійно обирають і купують для себе книжки, читають усвідомлено, отримують насолоду від сюжету. Отже, якщо в молодших класах, завдяки спільній роботі вчителів і батьків, дітей вдасться зацікавити книжками, то навіть якщо на певний час вони втратять до читання інтерес, він може відновитися в майбутньому.

До речі, опитування в рамках цього дослідження довело: розчарування в читанні стається через «нудні книги». Читання захопливої літератури, яку діти обирають самі, не потребує примусу. До неї наймолодших школярів потрібно просто непомітно  підштовхнути.