Син Віктора Павліка з онкологією відмовився від терапії і звернувся до однокласників (фото)

Молодший син Віктора Павліка розповів про свою боротьбу з найагресивнішою формою раку.

Син Віктора Павліка страждає від важкого онкозахворювання і прийняв рішення про припинення терапії, яку вважає вже безглуздою. У Павла майже два роки тому діагностували злоякісну пухлину – саркому, більш відому як рак кісток. Це одне з найнебезпечніших і смертельних захворювань в світі.

Молодший син відомого українського співака просить своїх колишніх однокласників і одногрупників відгукнутися. Про це хлопець написав у своєму Facebook.

Павло розповів, що вже пройшов 18 курсів хіміотерапії і курс променевої терапії.

“Кожен раз, перевіряючи кожні кілька місяців свій організм за допомогою МРТ і КТ, я вірив що ця зараза помре від постійного лікування хімікатами, які ушкоджують крім хворих клітин ще й здорові, і залишить мій організм в спокої. Однак цього так і не відбулося”, – написав він.

Хвороба проявила себе вперше в серпні 2018 року, коли він потрапив до лікарні через те, що ноги почали німіти, втрачати свою силу, і хлопець майже перестав ходити.

Хірургам вдалося вирізати новоутворення, яке перетискають спинний мозок. Після гістології виявилося, що це була саркома.

“Тиждень тому, в черговий раз перевіривши організм за допомогою КТ і МРТ, я почав втрачати і без того слабку надію в моїй голові. Сьогодні я вже не можу пересуватися без коляски, а цей текст друкую однією рукою, оскільки друга рука продовжує втрачати свою функціональність. Я закінчив своє лікування хіміопрепаратами, але не тому, що воно більше не потрібно, а тому що воно більш безглуздо. Нам не вдалося зупинити розвиток моєї хвороби, вона продовжує активно вражати мій організм, руйнуючи його зсередини. А значить мені залишилося тільки протриматися в живих скільки зможу”, – написав Павло.

Хлопець зізнався, що відноситься до цього спокійно, хоча незвіданість перед майбутнім не може не лякати.

“Я набагато більше переживаю за тих, хто мене оточує і піклується про мене: батьків і близьких друзів, адже без їх допомоги я взагалі не впораюся навіть з найпростішими моїми потребами”, – розповів він.

Переглядаючи фотографії свого класу за 4, 9 та 11 рік навчання в спецшколі №25 в Києві його переповнювали емоції.

“Я щиро люблю всіх своїх однокласників і мені шкода що той час минуло, адже ми всі вирушили у доросле життя, розбігшись по світу.

Після школи я вступив до Академії Служби безпеки України, оскільки з дитинства мене тягло на військову службу. Мені навіть двічі вдалося стати учасником військового параду на День Незалежності України. Відучившись і відслуживши там два роки я потрапив до лікарні, і з цього моменту і почалася описана вище історія…

Я не знаю якого насправді думки про мене мої однокласники і однокурсники, і як часто про мене взагалі згадують, але я щиро хочу побажати вам усім успішного життя, в якій ви ніколи не зіштовхнетеся з тими труднощами, які зараз переживаю я…

Мені дуже хотілося виговоритися, і я радий що нарешті це зробив. Спасибі всім, хто дочитав цей текст до кінця, це дуже важливо для мене. Будьте щасливі, цінуєте особливі моменти в житті, адже вони так швидко проходять, і пам’ятайте: багатство не в грошах і майні, воно в людях, що оточують вас, в емоціях, які вони викликають, і в спогадах, які вони залишають”, – йдеться в публікації.