Парламент може ухвалити збільшення тривалості робочого дня

Парламент може ухвалити збільшення тривалості робочого дня. Майже 90% українців — не в захопленні від цієї ідеї.

62% опитаних українців вважають, що робочий день повинен тривати вісім годин. 15% хотіли б працювати сім годин, 12% — ще менше. Тільки кожен п’ятдесятий погодився б проводити на роботі 10 годин і довше. Водночас 56% респондентів зізналися: заради додаткового заробітку готові пожертвувати вихідними і відпусткою. А от 32% стверджують: гроші не є достатнім мотивом, щоб працювати понаднормово. При тому, що 83% опитаних вважають, що заробляють недостатньо, а 89% не приховують того, що хотіли би отримувати більше грошей, пише ВЗ.

Типовий трудоголік — чоловік, старший від 51 року, з середньою або середньою спеціальною освітою, бідний, який живе у місті на півдні країни. Найбільш ліниві — молоді люди до 35 років, з вищою освітою, які не можуть похвалитися великими статками (відносять себе до категорії “бідних”). Такими є результати опитування, яке провела Соціологічна група “Рейтинг”.

Те, що лише 2% українців готові присвячувати роботі півдоби, попри те, що у кишенях гуляє вітер, не дивує психолога, члена Українського союзу психотерапевтів Валентину Волгу: “Яка у людини може бути мотивація засиджуватися допізна, якщо немає погодинної оплати праці? Чи до 18.00, чи до 20.00 працюватимеш — отримаєш однакову зарплату. У радянські часи існувала ідея побудови ідеального суспільного ладу, де “від кожного брали за його здібностями і кожному давали за його потребами”. Цією ідеєю були охоплені всі — разом ходили на “суботники”, виконували “п’ятирічку”… У сучасних реаліях це не працює. Якщо людина бачить, що чиновник, який мав би жити на 5 тис. гривень зарплати, будує черговий особняк чи купує авто класу “люкс”, то як її переконати, що треба закотити рукави і братися відбудовувати державу, плекаючи надію, що колись буде краще?”

В Україні восьмигодинний робочий день ввели у 1918 році. Крім України, по 40 годин на тиждень працюють у країнах колишнього СРСР та у США (починаючи з 1940-х рр.).

Не хочете працювати — змусимо

У Верховній Раді очікує розгляду новий проект Трудового кодексу. Якщо його приймуть, багатьом українцям працювати доведеться довше, ніж вісім годин на день (хоча де-факто більшість і так працює довше, бо не має годинної перерви на обід).

У ст. 153 законотворці розтлумачують: робота на умовах ненормованого робочого часу передбачає, що працівник епізодично за вказівкою роботодавця або без такої зобов’язаний працювати понад норму робочого часу. У разі якщо працівник з ненормованим робочим днем залучається роботодавцем до роботи понад норму систематично (двічі протягом місяця), така робота вважається над­урочною. Списки працівників, які працюють на умовах ненормованого робочого часу, встановлюються колективним договором або нормативним актом роботодавця після проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). За роботу на умовах ненормованого робочого часу працівникам надається щорічна додаткова трудова відпустка чи/і встановлюється підвищений розмір оплати праці.

Вказує на інші недоліки у Кодексі законів про працю — обмеження прав профспілок, легалізацію ведення відеоспостереження за працівниками і прослуховування робочих місць, покарання у вигляді штрафу та навіть звільнення за розголошення комерційної таємниці (під це поняття можна підвести все що завгодно — настільки розпливчасто описане).

“Декілька позитивних норм (збільшення до 28 днів щорічної відпустки, звільнення працівників від сплати судового збору у всіх категоріях справ) – це солодка оболонка гіркої пілюлі, яку нам підсовують лицемірні служки олігархів, — каже Олег Тягнибок. — Самі восени 2015 року обмежили перелік справ, за якими працівники звільняються від сплати судового збору, і тепер видають повернення до старої норми як великий крок уперед. В умовах, коли українці отримують найнижчу в Європі заробітну плату, коли частка комунальних тарифів у ній критично велика, таке відкидання у безправ’я є прямою пропозицією до виїзду за кордон. Мільйони українців шукають кращої долі або тимчасово працюють в інших країнах. Ухвалення нового Трудового кодексу перетворить Україну на «спальний район» для сусідніх країн”.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко також не вбачає у проекті нового Трудового кодексу позитивних змін для українських працівників, однак запевняє — навіть якщо його приймуть, ситуація на гірше не зміниться: “Мені цікаво, кому у нас доплачують за понаднормову роботу? А у діючому Кодексі законів про працю ця норма також прописана”.

“У радянські часи могли працювати і у дві, і у три зміни, — додає Валентина Волга. — У людей не було часу на особисте життя. Сходити у кіно? Достатньо раз на півроку. Кудись з’їздити? До бабусі в село — посадити картоплю. Людей “прив’язували” до станка не випадково — рабами легше керувати. У Європі тривалість робочого дня методично зменшують, аби у людей залишався час на спілкування з сім’єю і друзями, на подорожі та хобі. То куди ми прямуємо — у радянське минуле, де нехтували правами людини, чи у Європейський Союз, де права людини нарівні з демократією і верховенством права вважаються основною цінністю?”

А як у них?

У Швеції дедалі більше компаній переходить на шестигодинний робочий день (замість стандартних восьми годин). Менше нарад, але й менше часу на спілкування у соцмережах. “Якщо зменшити тривалість робочого дня, люди почнуть працювати з більшою віддачею, — ділиться досвідом генеральний директор Filimundus Лайнус Фелд. — Працівники хочуть повертатися на роботу наступного дня, бо вчора не вийшли звідти виснаженими. Восьмигодинний робочий день не такий ефективний, як здається багатьом роботодавцям. Фокусуватися на роботі протягом восьми годин надзвичайно важко. Доводиться міксувати вирішення робочих питань з іншою діяльністю”.

Німці вважаються найбільш працьовитою нацією у світі, але роботі середньостатистичні жителі цієї країни присвячують лише 38 годин на тиждень.

Середня тривалість робочого тижня у Голландії — 39 годин. У Данії — 37,5 години.

В Ірландії і Франції трудяться по 35 годин на тиждень. У Франції п’ятниця — офіційно робоча, але люди часто працюють за скороченим графіком. Через намагання уряду збільшити тривалість робочих годин країною прокотилася хвиля страйків.

Найбільш працелюбними європейцями виявилися греки та португальці (хоча, з огляду на стан їхньої економіки, цього не скажеш, що ще раз підтверджує: тривалість робочого дня і продуктивність праці — це принципово різні речі). Португальці проводять на робочому місці 48 годин на тиждень, греки — 43,7. Максимальний робочий час, встановлений Європарламентом, — 48 годин на тиждень (це — з урахуванням всіх понаднормових годин).

Жителям Азії, на відміну від жителів заможної Європи, про особисте думати ніколи. Китайці працюють шість днів на тиждень по 10 годин. Поїсти мусять за 20 хвилин — стільки часу триває обідня перерва. Відпустка — 10 календарних днів.

Японці працюють 40 годин на тиждень. Але ті, що мають кар’єрні амбіції, затримуються допізна і виходять по суботах.

Робочий тиждень у Таїланді та Індії триває 48 годин (працюють по суботах). Виняток — державні установи і представництва західних компаній. Субота у них вихідний, а робочий день триває стандартних вісім годин.