Молода матуся взяла на руки дитину і зблідла. Гарний конверт, великий бант, за дверима — численна рідня.
Тільки ось в конверті був чужий малюк — мамі досить було одного погляду, щоб зрозуміти це.
Людмила обережно поклала малюка на стіл і почала його роздягати. Медсестра роздратовано запитала у неї, що вона робить — мовляв, виписний зал один, а у відділенні своєї черги на виписку чекає ще кілька людей.
Людмила нічого не відповіла, тремтячими руками стягла з малюка памперс і здивовано подивилася на медсестру:
ЦЕ ХЛОПЧИК. ДЕ МОЯ ДОЧКА? НЕГАЙНО ПОВЕРНІТЬ ДИТИНУ АБО ЗАРАЗ ТУТ НІЧОГО НЕ ЗАЛИШИТЬСЯ.
Роздратування медсестри як рукою зняло — вона побігла до відділення, а через пару хвилин вниз спустилася завідувач з донькою Людмили на руках. Вона почала вибачатися і пояснювати, що цей хлопчик теж готується до виписки. Точніше — до переведення в будинок малятка, тому що його мама відмовилася від сина.
Людмила не стала лаятися, взяла доньку і пішла до чоловіка. Здавалося б, святковий день, але у молодої мами не виходив з голови той маленький хлопчик, якого відвезли в казенні стіни. Увечері чоловік запитав у неї, що сталося — вона розплакалася і все йому розповіла.
А вже через три тижні вся велика рідня зібралася ще раз — з нагоди приїзду додому ще одного нового члeна сім’ї — Максимка, того самого хлопчика, якого ледь не віддали молодим батькам замість їх дочки. Вони подумали, порадилися з батьками, отримали одностайне схвалення — мовляв, де один, там і другий, впораємося. І ось тепер у їх дочки з’явився братик. Тільки ось коляску довелося купити іншу — для двійні.
Шукайте деталі в групі Facebook