Полонений 30 років тому в Афганістані українець Ігор Бєлокуров, якого нещодавно випадково знайшли, в молодості був дуже серйозним хлопцем і сам пішов в армію.
“Він був дуже хорошим хлопцем. Ставним, серйозним, не пив, не курив. Пішов в армію, тому що вважав, що це його обов’язок, а бути військовим і носити форму – висока гідність для чоловіка”, – розповіла його мама Антоніна Бєлокурова.
За її словами, син відслужив в 1981-1983-му в Чехословаччині, після цього повернувся на якийсь час до Луцька, де знайшов роботу. А через кілька років повернувся в армію.
“Добровільно підписався. Говорив, я повинен туди піти і все. Такий обов’язок військового”, – згадала жінка.
Бєлокурова згадала, що коли син потрапив в Кандагар, то майже щотижня писав їй листи. Проте одного разу, повернувшись із завдання, Ігор здав табельну зброю і документи на робочому місці в складі боєприпасів, вийшов за двері і просто зник.
Коли Антоніна Бєлокурова перестала отримувати листи, то почала писати в військову частину і навіть самому міністрові оборони. Через деякий час прийшло повідомлення – Ігор Бєлокуров пропав безвісти при невстановлених обставинах.
“Я коли отримала це повідомлення, що визнали зниклим без вести, то проплакала цілий день. Так десь пізно вночі, схилившись над тими листами і фотографімі і застигла. І ніби не заснула, але чую збоку так, ніби мій Ігор стоїть… “мам, мам… і живий я!… і все… я виплакала своє за ним… Виплакала, але не вірила, що загинув. Я 20 років його в пам’ятку про померлих не вписувала і за упокій йому не ставила і службу не замовляла. Все думала – дасть знати. А потім… змирилася. Ось років 5 або 6 назад таки поставила на кладовищі маленький пам’ятник… Бо вже залишилиа надію, що живий, а тут таке…. На Благовіщення мені сказали. Спочатку говорили, що порівняли, а він в тій чалмі – то говорили не схожий. А мені показували, то відразу серце тьохнуло, що це він. Хоч і 30 років пройшло і він змінився… такий зморщений… Боже, як він намучився”, – розплакалася жінка.
Сім’ю її син завести не встиг. У нього ще є брат, який живе в Білорусі. Батько Бєлокурова вже помер.
“Я б і зараз, якби було здоров’я, сама поїхала б туди його забирати. Розповідала ця людина, що з ним бачилась, що Ігор був контужений, то напевно того і не пам’ятає всього і мову забув. Говорили мені, що він довго був в полоні, а потім його викупив якийсь бойовик. Там же і сьогодні ті племена воюють… Я так зрозуміла, раз його викупили з полону, він там в рабстві… Розповідала та людина, що Ігор там живе в дуже поганих умовах. Ось прийняв іслам, їсть тільки рис не засмаченій… Боже, щоб хтось допоміг його звідти дістати, або викупити… 30 років він відмучився…” – розповіла Бєлокурова.
Шукайте деталі в групі Facebook