В Україні переглянули механізм призначення та виплати компенсації по догляду за непрацездатними членами сім’ї. Серед нововведень – розширення підстав, коли така компенсація не надається, скорочення переліку документів для її отримання та визначення умов для припинення виплат.
Відповідний проєкт постанови Кабмін ухвалив у середу, 20 жовтня. Про це стало відомо під час онлайн-трансляції урядового засідання в YouTube. Документ розробили в Міністерстві соціальної політики. Мета – вдосконалити чинний порядок, який впровадили в Україні наприкінці 2020 року.
Зокрема, змінами передбачено:
визначити відповідальними за призначення і виплату компенсації по догляду органи місцевого самоврядування (сільські, селищні та місцеві ради);
розширити перелік підстав, коли компенсація не призначається (наприклад, якщо сама особа, за якою здійснюється догляд, вже отримує державну допомогу по догляду, а також якщо фізособа надає такі послуги на професійній основі і без реєстрації ФОП);
припиняти виплату компенсації, якщо особа, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі, перебуває за межами України довше 30 днів;
скоротити перелік документів, необхідних для отримання компенсації (більше не треба буде подавати інформацію, яка доступна в державних реєстрах).
Нагадаємо, у вересні минулого року Кабмін затвердив Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Документ передбачає, що держава буде доплачувати українцям, які утримують і доглядають за своїми непрацездатними членами сім’ї, а саме:
особами з інвалідністю I групи;
дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися і не здатні до самообслуговування;
дітьми, що не відносяться до дітей з інвалідністю, але страждають важкими захворюваннями.
Важливим є саме спільне проживання особи, яка здійснює догляд, і того, хто потребує допомоги. Вони також повинні бути пов’язані спільним побутом і мати взаємні права та обов’язки.
На отримання компенсації можуть розраховувати:
чоловік/дружина, навіть якщо вони офіційно не перебувають у шлюбі;
діти до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах до досягнення 23 років і не мають власних сімей.
Розмір компенсації визначається як різниця між прожитковим мінімумом, встановленим на 1 січня року, в якому надаються соціальні послуги, та середньомісячним сукупним доходом особи, яка надає ці послуги (за останні шість місяців, що передують місяцю звернення). Якщо офіційно дохід підтвердити не можна, за основу береться мінімальна зарплата.
Для отримання компенсації необхідно звернутися в територіальне управління соціального захисту населення та подати дві заяви – про згоду надавати соціальні послуги та про згоду їх отримувати, а також надати такі документи:
декларацію про доходи і майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї заявника;
копію свідоцтва про народження дитини (у разі надання соціальних послуг з догляду дитини);
копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) про те, що літня людина внаслідок когнітивних порушень потребує стороннього догляду;
висновок ЛКК про необхідність у догляді за невиліковно хворими особами, які внаслідок порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися і обслуговувати себе. Форма такої довідки затверджена МОЗ;
копію медичного висновку про дитину з інвалідністю у віці до 18 років;
довідку про важке захворювання дитини відповідно до переліку, затвердженого постановою Кабміну № 1161.
Компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця. Для продовження виплати компенсації на наступний термін деякі документи доведеться оновити. Зокрема, заяву та декларацію про доходи і майновий стан, а в деяких випадках і медичні документи.
Виплата компенсації припиняється у разі:
зміни місця проживання особи, якій надаються соціальні послуги, або особи, яка надає ці послуги;
перебування особи, якій надаються соціальні послуги, на повному державному забезпеченні або отримання соціальних послуг стаціонарного догляду, паліативного догляду в умовах стаціонару за плату.
Шукайте деталі в групі Facebook