Прeзидeнт України виявивcя хитрiшим зa Пyтiнa, пiдcтyпний плaн Крeмля прoвaливcя: щo вiдбyвaєтьcя нa Дoнбaсі?

Завдяки виваженим діям Зеленського Росія вже стала заручником власних вимог. Вона вимагала розведення військ – ми це зробили. Потрібно рухатися далі.

Зараз дуже цікаво спостерігати, як Росія почала задкувати. Зокрема, вона почала десь відходити від «формули Штайнмайера», коли українська сторона ніби як погодилася на цей сценарій і запитала,–«А що далі?» І Росія терміново стала придумувати щось нове, висувати якісь додаткові умови.

Про це пише політичний і економічний експерт Тарас Загородній.

У підсумку, саме Росія виглядає неконструктивним переговірником, тому що Україна всіляко демонструє своє бажання припинити війну.

Яку стратегію тепер вибере Кремль сказати складно. Можливо, після розведення сил обстріли українських позицій припиняться.

У будь-якому випадку, Україна зайняла досить активну позицію, що було помітно по тому, як Кучма почав задавати питання, неприємні для Росії. Зокрема, він нагадав про необхідність розпустити «ЛНР» і «ДНР» – в Росії були збентежені такою вимогою. А після того, як розвели війська в Золотому, Кучма заявив – мовляв, добре, що розвели, а тепер потрібно забезпечити доступ ОБСЄ для контролю на всій території ОРДЛО. Таким чином, тиск з боку України на Росію теж присутня.

З іншого боку, прямих переговорів з Російською Федерацією нам не уникнути. Нам потрібен мирний договір. Адже, по суті, «Мінськ-2» є договором про перемир’я.

Однак, оскільки до «Мінську» прив’язані санкції, він вважається міжнародним документом. А тому ми повинні виходити з нього. Якщо нам він не подобається, ми повинні пропонувати щось нове. Якщо в українській політиці можна підписати договір або якийсь документ і нічого не робити, то Захід, якщо вже ми підписали якісь угоди, чекає, що ми будемо їх виконувати. Тому ми повинні або слідувати «Мінську», або вимагати підписання нової угоди.

Поки що ми починаємо петляти. Так, наприклад, в «Мінську» прописано, що контроль над кордоном нам віддають тільки після виборів в ОРДЛО, в самий останній момент, але ми починаємо вимагати спочатку кордон, а потім вибори. Природно, нас будуть відправляти до «Мінську», тому що там написано по-іншому.

А далі починаються політичні маневри.

Наше головне завдання полягає в тому, щоб були збережені антиросійські санкції, і вони продовжують зберігатися, незважаючи на певні речі, які противниками Зеленського розглядаються як «здача країни».

Після розведення, найімовірніше, бойових дій не буде – РФ намагається вийти з війни з хорошим особою, щоб з неї якомога швидше зняли санкції. А ескалація бойових дій тільки зашкодить Росії. У Москві це прекрасно розуміють. Як показує практика, Росія воює якщо може, якщо не може – не воює. Якщо вона зараз з нами не воює, це означає, що вона не може цього робити. У неї немає ресурсів – ні фінансових, ні людських, щоб серйозно воювати в Україні. Росія завжди більше працює на блефі, хтось на це реагує, хтось – ні. Ми не реагуємо, ми – захищаємося.