Люстрація для обраних: шокуючі приклади того, як колишня влада регулярно порушувала закон

Днями нардеп з фракції “Слуга народу” Максим Бужанський – це той, який ностальгує за радянським союзом, виправдовує беркут, Майдан перемогою нацизму і називає журналісток тупими вівцями – подав законопроєкт, який визнає закон про люстрацію нечинним.0

Яким буде їхнє рішення – багато у чому залежить від нас з вами й від нашої готовності виходити на вулиці та чинити тиск. Але спершу поговорімо про сам закон.

Закон “Про очищення влади” набув чинності 5 років тому. Він визначає критерії, за якими деяким посадовцям закривається доступ до державної служби. Зокрема він застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року вищу керівну посаду з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. А також тих державних чиновників, які обіймали посаду у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені у цей період з відповідної посади за власним бажанням. Ці люди не зможуть працювати в органах державної влади впродовж найближчих 10 років.

Під дію закону потрапляють декілька категорій:

• особи, що здійснювали відповідні функції за час президентства Януковича;
• колишні співробітники органів, що мали стосунок до тоталітарного режиму часів існування СРСР;

• посадовці, що не змогли підтвердити законність джерел набуття у власність наявного у них майна.

Останній пункт, як ви розумієте, не дуже працює, але, насправді, не лише він. Автоматична люстрація торкається певного кола осіб, частина з яких може бути й не самими поганими людьми та чиновниками. Але в Україні, де судді й досі є залежними та корумпованими, де Баришівський районний та Київський окружний адміністративний суди скоро почнуть скасовувати закони фізики, реалізувати індивідуальну люстрацію тощо, було б складно бути хорошими.

Тому попередня влада сама саботувала цей закон у різні способи. У січні 2015 року Порошенко погодив поновлення на посаді колишнього командувача Сухопутних військ ЗСУ Геннадія Воробйова на посаді першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ. А у квітні Порошенко скасував люстрацію першого заступника секретаря РНБО ексміністра оборони Михайла Коваля.

Обоє, до речі, гарні офіцери й дійсно були потрібні у той скрутний час. На жаль, Воробйов уже помер. Таким чином на посади було повернуто ще близько 10 силовиків. Водночас, Порошенко вивів з-під люстрації Олександра Терещука, якого пов’язували з неправомірними діями проти активістів під час Революції гідності.

На свої або нові посади службовці повертались у різні способи. Наприклад, через рішення суду. Так, ексзаступник начальника головного Генпрокуратури Олег Валендюк подав позов на ГПУ про визнання не правовірними дій, спрямованих на звільнення його з посади. І червня 2019 року він працював головою головного управління СБУ в Києві та Київській області.

Фіскали отримували статус учасника АТО, приїжджаючи в Краматорськ на декілька днів, щоб використати це як аргумент для збереження посади. Колишнього заступника голови АПУ залишали на посаді всупереч закону, оскільки в Адміністрації стверджували, що його посада нібито не міститься в переліку люстраційних.

Власне з претензій європейців до нашого закону – це “автоматичне” звільнення посадовців. Так, на першому етапі під так звану автоматичну люстрацію потрапили вищі посадовці – керівники міністерств, їх заступники, керівники центральних органів виконавчої влади. Згідно з чинним законодавством, це політичні посади й вони повинні нести політичну відповідальність. Ну, і додайте сюди те, що режим Януковича у нас не визнаний злочинним чи окупаційним на державному рівні.

А оскільки Україна є підписантом Конвенції з захисту прав людини, рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання. І, якщо враховувати позиції Європейського суду, то одним зі способів здійснити люстрацію, не порушуючи норм Конвенції, означає провести її в індивідуальному порядку. Тобто відкрити тисячі судових проваджень і доводити, наприклад, причетність кожного високопосадовця часів Януковича до узурпації влади.

Важливо знати, що в остаточних висновках Венеціанська комісія визнає за Україною право на пошук власного балансу між так званою автоматичною люстрацією і принципом індивідуальної відповідальності за скоєні незаконні діяння. Взагалі в європейських країнах люстрація – це про ліквідацію спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів та зачистку органів влади від комуністичних партійних функціонерів, співробітників КДБ та їх агентів.

Як діє принцип люстрації у світі
► В Естонії радянській панівній еліті було закрито доступ до влади двома законами. З 1992 претендент на будь-яку виборну або чиновницьку посаду від президента до депутата місцевої ради повинен був скласти присягу. Вона засвідчувала, що він не перебував на службі в органах безпеки країн, які окупували Естонію, або в органах розвідки чи контррозвідки. Також не був їх агентом, не брав участі у переслідуванні й репресіях проти.

► У Латвії з 1994 року заборонено балотуватися на будь-яких виборах колишнім співробітникам спецслужб СРСР і Латвійської РСР, а також тим, хто залишався членом КПРС і її латвійського відділення після 1991 року.

► У Німеччині у 1991 році ухвалено Закон про документацію Штазі (Міністерство державної безпеки Німецької Демократичної Республіки) і засновано Відомство з управління архівами Штазі. Це відомство і зайнялося перевіркою держслужбовців на предмет співпраці зі Штазі. Розроблено каталог критеріїв, за якими можна оцінювати ступінь причетності. У 2019 році дію закону подовжили до 2030 року для перевірки деяких категорій чиновників та осіб з мандатами на можливу співпрацю зі Штазі. Ну тобто до кінця дії закону багато з тих кого він торкається просто і банально вимре.

► У Польщі колишніх співробітників та агентів спецслужб старого режиму не звільнили автоматично, а зобов’язали їх зізнатися у цьому. Зізнатися у співпраці зі спецслужбами Польської народної республіки чи СРСР людина повинна, якщо балотується в парламент або місцеві органи влади. Польська модель полягає в тому, що вони не карають за співпрацю зі спецслужбами режиму, але карають за приховування правди в люстраційній декларації.

► У Чехії у 1990-х роках було взагалі проведено масову люстрацію. За кількома люстраційними законами, перевірили на предмет зв’язку з номенклатурою компартії й спецслужбами понад 140 тисяч чиновників, суддів, керівників державних освітніх установ. Викритих у співпраці з тоталітарним режимом позбавляли права займати державні посади. Після повалення комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі (з 1989 по 1991 роки) їх почали сприймати, як тотальне зло. І це трохи спрощувало боротьбу.

Ми ж окрім комуністичного боремося із наслідками злочинного режиму Януковича. І для частини європейців це виглядає місцями як боротьба з політичними опонентами. З політичними опонентами, які спочатку узурпували владу, потім не звільнились, коли їх колеги віддавали накази розстрілювати людей на Майдані, а потім розпалили війну.

Заборони, встановлені законом про очищення влади, діятимуть ще 5 років. Після чого його фігуранти зможуть повернутися на держслужбу. За цей час його можуть скасувати, посилити, чи лишити як є. Це можуть зробити і Конституційний суд, і Верховна Рада. Це точно призведе до масових протестів на межі заворушень. Тому цієї теми торкатимуться акуратно.

То чи є закон про люстрацію справедливим? Ні, не є. Той самий покійний генерал Воробйов прекрасне тому підтвердження. Як і будь-який автоматичний закон він призводить до того, що хоча б хтось від нього постраждає незаслужено. Чи потрібно його при цьому скасовувати? Ні. За наявної системи корумпованих і залежних судів не можна. Можна придумати механізм точкового виведення з-під люстрації під пильним контролем громадськості.

А ще можна лишити усе як є. Конституційний суд може визнати відповідність закону Конституції. Це розморозить частину справ в українських судах і все одно дасть комусь можливість відновитися на посадах. Але в цілому змусить понести хоч якусь відповідальність частині тих, через кого ми чули постріли спочатку у центрі Києва, а потім на сході.

Закон “Про очищення влади” має показати усім, що з нами так не можна. Хоча я дуже сподіваюсь, що ним усе не закінчиться і справи Майдану та розпалювання війни будуть розслідувані. Управління, відповідальне за справи Майдану у Генеральній прокуратурі уже створене. Це добре. Це дає надію на повернення пана Єфремова і компанії за ґрати. Гучність вереску колишніх посіпак Януковича тут не може не вселяти оптимізму.

У закону “Про очищення влади” цікава історія. Його ухвалив той самий парламент, який голосував за диктаторські закони. І ухвалив він його під тиском вулиці. Під тиском людей, які хотіли справедливості. Його місцями обходили чи саботували. І продовжують обходити при новій. На мою думку, доля цього закону лишається у наших руках і залежатиме від нашої здатності до мобілізації. Думаю що якось впораємось