“Син збирав тіла батьків по дорозі”: Подружжя українців загинули у страшній аварії по дорозі з Італії

Минуло понад два місяці, як в аварії на Закарпатті загинуло подружжя Діна і Василь Соломчуки із села Панівці Борщівського району.

А минулого тижня в родині був ще один похорон — відійшов у засвіти батько загиблого пан Дмитро. Старенький і без того нездужав, а тут ще така трагедія — не витримав. Діні було 43 роки, Василеві — 47. Того фатального дня, 29 липня, подружжя поверталося до рідного села з Італії, де вони мешкали багато років. За кермом «Volkswagen Tiguan» був Василь. З ними їхав в Україну їхній товариш Володимир із Хмельниччини. На жаль, усі троє загинули… Чоловіки — на місці аварії, а Діна померла у Свалявській районній лікарні. ДТП трапилася біля села Неліпино Свалявського району.

Автомобіль подружжя з невідомих причин виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з фурою… За кермом вантажівки був 26-річний мешканець Чернігова Костянтин С.

Ледь не щодня прямує на цвинтар у Панівцях мати загиблого Василя пані Стефанія. За два місяці вона поховала трьох найдорожчих людей. Підтримує її нині інший син Михайло. А ще телефонує до бабусі з Італії онук Богдан — єдиний син Діни і Василя. Хлопець теж планував їхати з батьками в Україну, але не зміг відпроситися з роботи. Обставини дивним чином врятували його, але смерть батьків — велика болюча рана, яку нічим не пригоїти…

Вдалося порозмовляти з Богданом через інтернет. Хлопець був на місці ДТП, спілкувався з правоохоронцями, забирав тіла батьків із моргу, поховав їх у рідному селі, нині очікує на справедливе слідство.

— Мама 15 років жила в Італії, ми з татом — 11, — розповів Богдан. — До виїзду за кордон батьки багато років мешкали на Тернопільщині. Тато працював агрономом, мама вчителювала. Щороку ми з батьками навідувалися з Італії додому. Цього разу була особлива нагода — весілля в родичів. Я теж хотів їхати, але не зміг… Батьки взяли з собою в авто товариша.

Ніхто не міг подумати, що таке станеться… Ми попрощалися перед дорогою. Вони їхали 15 годин, перетнули український кордон, зупинялися перепочити, випили каву, а через пів години сталося непоправне. Тієї ночі мені снилися жахи, а вранці повідомили страшне… Негайно рушив у дорогу. Був на місці аварії, забирав тіла. У морзі не було місця, деякі трупи лежали на підлозі. На вулиці було плюс 35, а в морзі — плюс 30…

За однією із поширених слідством версій, Василь Соломчук заснув за кермом автомобіля. Проте рідні загиблих не впевнені, що саме це стало причиною аварії, адже мають й іншу інформацію від свідків.

— Тепер я в Італії, тому важко сконтактувати з правоохоронцями. Телефоную до слідчого — не піднімає слухавки. Наразі шукаю адвоката, який би перевірив обставини аварії, аби раптом не було фабрикування, — продовжує син загиблого подружжя. — Спершу водій фури стверджував, що бачив, як мій батько з’їжджає на зустрічну смугу, подумав, що він омине яму і поверне назад. Сповільнив рух, але було вже пізно… Наступного разу водій казав, що мій батько ні з того, ні з сього виїхав. Водійка, яка прямувала за батьками, бачила момент ДТП. Зупинилажся, викликала швидку і увімкнула таймер, щоб побачити, за скільки часу прибудуть медики. Мабуть, була шокована побаченим, не пішла надавати допомогу. За фурою, з якою зіткнулося авто батьків, їхало ще дві фури. Не знаю, яка причина аварії, але відомо, що ні батько, ні вантажівка не гальмували. Між ними не було гальмівного шляху. Водій фури, вочевидь, міг би звернути, побачивши небезпеку, там було куди. У мене є ще інформація, що аварійну ситуацію могла спричинити інша вантажівка, яка обганяла фуру, з якою зіткнулося авто мого батька. Кажуть, що задня фура виїхала на зустрічну смугу, тому батькові довелося звернути.

Мамин брат Валентин, якому першому повідомили про трагедію, був на місці аварії і сфотографував гальмівний шлях від іншого авто. Не хочу когось безпідставно звинувачувати — правду має встановити слідство. Аварія сталася на рівній ділянці дороги, але перед тим є пагорб, з якого саме з’їжджали фури. Спідометр на легківці батька заклинив на позначці «82-83 км/год.», а в фурі — «90 км/год.».

У нашому автомобілі був відеореєстратор, але в поліції сказали, що флешка пошкоджена. В інших автівках нібито не було відеореєстраторів. Неподалік місця аварії є кафе і готель, мабуть, там є камери. Наразі не знаю, чи до справи долучили якісь записи. З водієм фури я не спілкувався. Знаю, що він працює на чернігівській фірмі «Оззі». На момент аварії фура була завантажена пивом. Удар припав на лівий бік нашого автомобіля. Батько і пасажир, який сидів за ним, загинули відразу. Як розповів мені слідчий, мама ще була при свідомості, її встигли допитати і доправили до лікарні. У батька були травми несумісні з життям. А ось маму можна було врятувати, та, на жаль, її привезли до лікарні через годину після ДТП. Це надто пізно… Дали попити води, надавали першу допомогу. Натомість її потрібно було негайно оперувати і, можливо, вижила б. Але цього не зробили. У мами були переламані ребра, пошкоджена селезінка, печінка – це не смертельні травми. Можна було врятувати!

Біля батька в автомобілі спрацювала подушка безпеки, а біля мами, як не прикро, – ні. розумію, що поліції простіше закрити справу, ніж достеменно з’ясувати подробиці, шукати додаткових свідків, які в той час проїжджали. Хоча не виключено, що слідчі знають обставини, але приховують. Шкода, що в Україні нема певності в роботі правоохоронців, бо їх часто підкуповують. Та сподіваюся, слідство все-таки перевірить усі версії причини аварії.