“Поганий знак для Коломойського”: Що відомо про головного кандидата на крісло прем’єра. Вихідець зі старої влади

Олексій Гончарук — один із ключових членів команди влади і головний претендент на посаду прем’єр-міністра.

Але, на відміну від близьких соратників президента, Гончарук не працював у «Студії «Квартал 95», не товаришував із Володимиром Зеленським з дитинства і ще в квітні 2019-го у Facebook дякував президенту Порошенку за пʼять років роботи.

Кореспондент theБабеля Оксана Коваленко поговорила з колишніми роботодавцями, друзями і однопартійцями Гончарука. Що вони думають про потенційного прем’єра і що на це каже він сам.

Олексій народився у містечку Городня Чернігівської області. У 2001 році закінчив місцеву школу № 2 і вступив до Інституту права Міжрегіональної академії управління персоналом. Паралельно працював молодшим юристом на Городнянському заводі продтоварів, потім — юристом в інвесткомпанії PRIOR-Invest, а після інституту очолив там юридичний відділ. У грудні 2007 року він отримав адвокатське свідоцтво і незабаром пішов з інвесткомпанії.

Юридична кар’єра Гончарука складалася успішно: він очолював кілька компаній і спеціалізувався на юридичному супроводі інвестпроєктів у сфері будівництва. А в 2009 році очолив громадську організацію «Асоціація допомоги постраждалим інвесторам». З цього моменту, розповідають знайомі Гончарука, він почав думати про кар’єру політика.

Похід у політику і уряд

Закінчивши Національну академію держуправління при президентові, в січні 2013 року Гончарук та ще близько 20 однодумців створили позасистемну партію «Сила людей» (СЛ). Під час парламентської кампанії влітку 2014 року, СЛ вела переговори з главою «Самопомочі» Андрієм Садовим, щоб іти спільним списком. Спершу все йшло гладко, але потім домовленості зірвалися. За однією з версій, Садовий хотів об’єднати всіх під прапором «Самопомочі». У підсумку на вибори СЛ пішла сама, а її список очолив Гончарук. Партія отримала всього 0,1% голосів і, за словами одного зі співрозмовників theБабеля, «перестала цікавити Олексія». Він переключився на іншу роботу.

У грудні 2014 року новим міністром екології став Ігор Шевченко. У міністерстві він, за його ж словами, зіткнувся з «жахливим саботажем» і шукав людей, яким міг довіряти. До того моменту з Гончаруком вони були знайомі декілька років. «Я знав, що у нього є бажання не просто заробляти гроші, а робити щось для країни», — розповідає Шевченко theБабелю. Так на початку 2015 року Гончарук став позаштатним радником міністра на громадських засадах. Він зайнявся питаннями Держслужби геології і надр, і разом з командою запустив портал, де онлайн можна було подивитися інформацію про ліцензії на розробку надр.

У цей же час Гончарук починає активно вивчати англійську. Уроки починалися рано-вранці — о 7:30. Мову, кажуть друзі, він вивчив досконально, але й досі часом комплексує з цього приводу.

У міністерстві Гончарук мав непогану перспективу — Шевченко намагався затвердити його на посаді голови Держслужби геології і надр, але через конфлікт з прем’єром Арсенієм Яценюком призначення не відбулося. Світлана Коломієць, яка працювала у міністра Шевченка заступником, згадує, що з Гончаруком бувало непросто — він не завжди хотів чути опонентів. «Він дуже уважно вивчає питання, формує свою думку і її дотримується. Він не флюгер. Часто в спірних питаннях мав рацію», — розповідає вона.

У 2015 році «Сила людей» на місцевих виборах отримала свій кращий з моменту заснування результат — 210 мандатів місцевих депутатів і 5 крісел мерів і сільських голів. Гончарук, який, за словами його однопартійця Дмитра Дробота, розглядав партію як трамплін до Кабміну, активно включився в роботу СЛ. Вже за рік у партії стався внутрішній конфлікт. Частина партійців запевняє, що Гончарук допомагав рейдерам, які намагалися встановити контроль над СЛ. Інша частина стверджує, що до цієї боротьби він стосунку не мав. Сам Гончарук ці звинувачення вважає «дурницями». «Якщо коротко, жодного рейдерства не було і близько. Це було протистояння різних груп впливу», — говорить він. У підсумку «головного рейдера» — Сергія Грязнова з партії виключила Центральна ревізійна комісія, яку очолював Гончарук.

БРДО

Наприкінці 2015 року міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус за підтримки спочатку Канади, а потім Євросоюзу створив аналітичний центр BRDO — Офіс ефективного регулювання. Головним завданням Офісу було допомогти бізнесу працювати ефективно і без зайвої паперової тяганини. Очолити його Абромавічус запросив Гончарука. За словами Шевченка, Олексія міністрові економрозвитку порадив Леонід Антоненко, тодішній начальник одного з департаментів Нацбанку.
Сам Абромавічус розповідає, що він і його команда розглядали кількох кандидатів, але переміг Гончарук — допоміг його юридичний бекграунд, досвід роботи в держструктурі, хороші рекомендації. «Це гарні риси для роботи з дерегуляційними ініціативами: молодий, енергійний, патріотичний», — говорить Абромавічус.

В Офісі з Гончаруком працювали 65 осіб. Загалом було шість напрямів: будівництво, енергетика, ІТ й телеком, інфраструктура, контроль і нагляд, сільське господарство. Вони готували аналітику для Мінекономрозвитку, держкомітетів та інших агенцій. У BRDO Гончарук почав краще розумітися на бізнесі.

«Він може влаштувати справжнє стендап-шоу, розповідаючи про телекомпослуги або про те, як у нас працює земельний кадастр», — розповідає радник в. о. голови СБУ, друг Гончарука Дмитро Дубілет. Він переконаний, що велика частина корисних реформ народилася в BRDO завдяки голові Офісу.

На початку 2018 року Гончарук зупинив своє членство у «Силі людей», а в кінці року запустив новий проєкт «Люди важливі». Серед його засновників — тодішній перший заступник міністра економіки Максим Нефьодов, виконавчий директор Українського інституту майбутнього Віктор Андрусів, директор Global Office Оксана Нечипоренко, депутат Київради і ресторатор Сергій Гусовський.

Офіс президента

До Офісу президента Гончарука запросив глава ОП Андрій Богдан. З Богданом їх у травні 2019 року познайомив спільний знайомий. Хто — Гончарук не зізнається і тільки каже, що це «не олігарх і не політик». Пізніше Богдан запросив Гончарука на співбесіду з усією командою, той її успішно пройшов і 29 травня став заступником голови ОП з економічних питань. Цього ж місяця на своїй сторінці в Facebook Гончарук написав, що пішов з BRDO. На питання про те, навіщо він пішов у владу, чиновник відповідає приблизно так само, як усі інші члени команди Зеленського — вірить у порядність президента і хоче змінювати країну на краще.

Зараз Гончарук майже постійно поруч із Зеленським: у Торонто, в Брюсселі, на зустрічах з митниками на Закарпатті, на будівництві дороги Миколаїв — Кропивницький. Крім цього, за словами Дубілета, Гончарук — головний двигун робочої групи боротьби з рейдерством, аналітику для якої готує BRDO.

Поки головний скандал, пов’язаний з Гончаруком, — звільнення президентом Агії Загребельської, держуповноваженої Антимонопольного комітету (АМКУ). Вона активно боролася з великими монополіями, політиками і бізнесменами, які за ними стояли. Журналіст-розслідувач Юрій Ніколов стверджує, що за цим звільненням стоїть Гончарук. За даними Ніколова, рішення про звільнення Загребельської і ще кількох уповноважених з’явилося наприкінці червня після зустрічі голови АМКУ Юрія Терентьєва з Гончаруком. Саме рішення прийняли з порушенням процедури — без подання прем’єра. Відкритим залишається питання, в чиїх інтересах конкретно це зробили — олігархів або ОП?

Гончарук, за словами анонімного джерела theБабеля, пояснював звільнення тим, що Агія — нібито креатура фігуранта багатьох журналістських розслідувань, депутата Сергія Пашинського. Як доказ заступник голови ОП наводив те, що під час Майдану Загребельська була адвокатом близької до Пашинського Тетяни Чорновол. Тепер на місце Загребельської, крім інших, претендує колишня колега Гончарука з BRDO Ольга Нечитайло.

Цю інформацію Гончарук вперше прокоментував theБабелю. Він каже, що до звільнення стосунку не має, але, згідно з наявною у нього інформацією, вважає його правильним. Розвивати цю тему він відмовився: «Це питання потребує комплексного пояснення логіки дій президента стосовно АМКУ».

Зараз прізвище Гончарука найчастіше згадують у зв’язку з його можливим прем’єрством. Конкуренти заступника голови ОП — представник України в Міжнародному валютному фонді Владислав Рашкован, секретар РНБО Олександр Данилюк і глава Нафтогазу Андрій Коболєв. Очевидна перевага Гончарука — для «ЗеКоманди» він вже «свій» і лояльний. Хоча в оточенні Зеленського, з більшою частиною якого президент знайомий багато років, заступника голови ОП іноді ще називають «перевзутим» — вихідцем зі старої влади.

Прем’єрські перспективи Гончарука його колишні колеги оцінюють по-різному: хтось каже, що у нього мало чиновницького досвіду, інші вважають це перевагою, але більшість сходяться в тому, що він — класичний технократ. «Він не з тих, хто піде по трупах — в ньому немає політичної підлості, але він буде використовувати всі інструменти, які не суперечать моралі й законам», — на умовах анонімності розповідає однопартієць Гончарука в «Силі людей».

Ще одне джерело в «ЗеКоманді» говорить, що, якщо Гончарук стане прем’єром — це поганий знак для олігарха Ігоря Коломойського. Молодий заступник голови ОП до призначення працював радником першого віцепрем’єра Степана Кубіва, який у 2014 році кілька місяців очолював Нацбанк. І сам Гончарук, за словами джерела, «любить команду НБУ», з якою у Коломойського конфлікт через націоналізацію ПриватБанку.