Гіркі жнива: простий фільм на складну тему

Фільми, що описують трагічні сторінки історії людства, завжди дуже складно критикувати. Занадто болючі теми, особливо якщо сторінки це відносно недавні. Саме тому розповідати про новий фільм нашого канадського співвітчизника Джорджа Менделюка “Гіркі жнива” досить складно.

З одного боку, фільм вийшов далеко не ідеальним, і його є за що лаяти. А з іншого – тема Голодомору ще дуже свіжа і піднімати її варто дуже акуратно. І, тим не менше, про “Гіркі жнива” потрібно розповісти детально і докладно, все-таки не кожен день фільми про Україну знімають за кордоном.

Режисер і знімальна група

Джордж Менделюк в кінематографі аж ніяк не новачок. Він ніколи не знімав блокбастерів, але зате багато і часто працював над різноманітними серіалами. Глядачі старшого віку можуть пам’ятати такі його роботи як “Поліція Майамі”, “Пригоди Синдбада” та”Андромеда”.

Оператором “Гірких жнив” був обраний достатньо відомий Дуглас Мілсом, який коли працював з легендарним Стенлі Кубриком над “Суцільнометалевою оболонкою”. Більше таких великих картин в його біографії не було, але досвід у Мілсома все одно значний. І це, до речі, помітно. За операторську роботу хочеться поставити тверду п’ятірку, особливо на початку фільму, коли нам показують дивовижні види літнього Пирогово під Києвом, які, разом з розвитком сюжету, змінюються тужливою ​​і тривожною осінню..

На жаль, оцінку все-таки доведеться трохи знизити. Ближче до кінця фільм стає якимось занадто сумбурним. Кадри погоні за головними героями по лісі дивитися і зовсім складно, персонажі мигтять, як в недорогому телефільмі.

Але ж бюджет проект мав солідний – 20 млн доларів. І якщо перша половина фільму дійсно виглядає на ці гроші, то далі починається щось дивне.

Юрко і Наталка

Непогано впоралися зі своїм завданням виконавці головних ролей – Майк Айронс (син знаменитого актора Джеремі Айронса) і Саманта Баркс. Айронс не надто схожий на типового українського селянина, але грає чесно і працьовито. Саманта Баркс в образ увійшла майже ідеально.

Також варто відзначити переконливу гру заслуженого голлівудського актора Теренса Стемпа в ролі діда Івана, старого солдата. У Стемп вийшов дуже переконлива жорстка і принципова людина, яка не здається перед обличчям будь-яких небезпек.

Ряджені комуністи

А ось більшовики на чолі з комісаром Сергієм вийшли якимись карикатурними. Це, звичайно, не повноцінна “клюква” з ведмедями і балалайками, але щось дуже близьке. Крім того, всі червоноармійці в “Гірких жнивах” як один хворіють знаменитим “синдромом штурмовика” – потрапити з рушниць по головним героям вони не можуть в принципі, навіть коли за всіма ознаками повинні.

Лиходія-комісара зіграв британський актор Тамер Гассан, якого багато хто може пам’ятати за такими стрічками, як “Фабрика футболу” та “Бетмен: початок”. Зіграв добре, але в цілому образ вийшов якийсь зовсім не російський і не український. Постійно виникає відчуття, що Сергій прибув з Близького Сходу чи Латинської Америки, і якимось чином дослужився до комісара.

Пару слів про сюжет

Історія, яку нам розкажуть в “Гірких жнивах” проста, але дуже емоційна. Герою Юркові доведеться пройти нелегкий шлях від простого художника і мрійника, до справжнього воїна, захисника рідної землі.

Критики лаяли фільм за надто настирливу любовну лінію, яка постійно займає екранний час. Хоча якраз саме романтика у Джорджа Менделюка вийшла дуже переконлива і душевна. Сцену прощання героїв на вокзалі, швидше за все, запам’ятали багато глядачів, вона сильно врізається в серце.

Але є в сюжеті і “білі плями”, які творці фільму нам ніяк не пояснили. Більш того, і місце, де відбуваються основні події, нам назвуть тільки ближче до кінця. До цього буде абсолютно незрозуміло, в якому саме регіоні України живуть персонажі. Не можна цього зрозуміти і по пейзажам, адже пшеничні поля постійно змінюються густими лісами.

При перегляді виникає відчуття, що спочатку творці планували зняти телефільм або серіал, але потім “зліпили” весь відзнятий матеріал в одну картину, додали красивих видів української природи, але упустили деякі сюжетні зв’язки.

Дивитися чи ні?

Подивитися “Гіркі жнива” безумовно варто. По-перше, це перший масштабний фільм про, мабуть, найбільш трагічні сторінки української історії. По-друге, цікаво буде побачити, як іноземці грають наших людей.

Дивитися стрічку Джорджа Менделюка все ж трохи дивно. “Гіркі жнива” – це досить легкий (як для картини на таку тему) ігровий фільм, з елементами вестерна в сценах погонь і перестрілок. Але ж хотілося б, щоб про нашу історію знімали і більш серйозне кіно. Яке зможе претендувати на звання історичного.

Але метод Менделюка теж може спрацювати. Адже щоб популяризувати історію, її необхідно розповідати простою мовою. Не виключено, що задумка творців “Гірких жнив” була саме в тому, щоб розповісти західному глядачеві трохи про Україну і страшні роки Голодомору, пробудити інтерес до цієї теми. В такому випадку, те, що відбувається на екрані цілком виправдано.