Крапка в суперечці. В Україні можна мати два громадянства

Працівник міграційної служби вирішив висловити все те, що йому “накипіло” та привести ряд пунктів щодо протиріч в темі громадянства України. Він вважає своє висловлення просто викликом серед “гучних” та “достовірних” промов із уст політичних представників.

Ось що він пише:
“Накипіло….
Весь час роботи у міграційній службі намагався це всім пояснити, однак “виступи” політиків з трибун мабуть виглядають достовірніше…

По пунктах:

1. Подвійне громадянство НЕ ЗАБОРОНЕНО законодавством України. Від слова взагалі. Не має жодного акту законодавства, де було б написано що подвійне громадянство це порушення чи навіть що це погано.

У нас серед політиків “модно” посилатися на ст. 4 Конституції України, де йдеться про принцип ЄДИНОГО ГРОМАДЯНСТВА, але це ніякого відношення до наявності кількох громадянств в однієї особи НЕ МАЄ. Принцип Єдиного громадянства детально розшифрований у статті 2 Закону України “Про громадянство України” Ця ж стаття по суті визнає, що громадяни України МОЖУТЬ мати іноземне громадянство:

“Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;”

2. Що НЕ МОЖЕ людина, яка має подвійне громадянство (одне з яких українське):

– працювати на державній службі (пряма заборона, визначена п.6 ч.2 ст. 19 ЗУ “Про державну службу”);

– перетинати державний кордон України за іноземним паспортом (стаття 2 ЗУ “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”

ВСЕ! Якщо знаєте інші заборони для особи з подвійним громадянством – напишіть плз, але із посиланням на конкретну статтю конкретного акту законодавства.

3. Так, якщо іноземець клопоче про реєстрацію або прийняття до громадянства України за ст. 8 та 9 ЗУ “Про громадянство України” – він подає зобов’язання про вихід з іноземного громадянства протягом 2 років, але це не є забороною на подвійне громадянство.

4. Так, відповідно до ст. 19 ЗУ “Про громадянство України”, добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття є підставою для втрати громадянства, але якщо уважно подивитися історію питання, реальне оформлення втрати без фактичної згоди або бажання особи – це одиничні випадки, оскільки оцю “добровільність” неможливо довести без офіційної інформації від іноземної країни. Наявність іноземного паспорта точно не є доказом.

5. Так, законодавство у сфері громадянства є дуже далеким від ідеального але напевно варто домагатися прийняття нормальних законів перед тим як шукати іноземні паспорти у кишенях осіб, які працюють чи планують працювати на виборних посадах, які статтею 3 ЗУ “Про державну службу” виведені зпід дії цього закону, разом з прокурорами, суддями та іншими чиновниками.” – таке звернення залишив до “Електронної книги скарг України” Сергій Гунько.