Чи зміняться відносини з РФ після виборів

Днями Володимир Зеленський записав нове звернення до Петра Порошенка, де нагадав йому про полонених моряків, Сенцова і інших бранців Кремля, які чекають на рішучі дії президента. Це звернення багатьох зачепило за живе.

На провідних каналах Росії російські політики і наші екс-регіонали-втікачі, зокрема Азаров, у Facebook активно фантазують про дружні стосунки з РФ.

Мріють про те, що з новим президентом можна буде домовитись. Думають, що Володимир Зеленський стане більш говірким, бо з Порошенком каші не зварили.

Наївно з їхньої сторони виглядає те, що вони вважають Зеленського більш зручним для себе варіантом. Вони забули, що обидва кандидати є патріотами і мають чіткі позиції щодо війни на сході України та анексії Криму. На мою думку, дружби вже не вийде ніколи, і на те є вагомі причини.

Ні Володимир Олександрович, ні Петро Олексійович не зможуть заглушити біль важких втрат, яких зазнала Україна та українська нація від окупаційної війни.

Єдине, що Володимир Зеленський чи Петро Порошенко зможуть досягти в найближчі 5 років у відносинах між Україною та Російською Федерацією – це домогтися шляхом чисельних переговорів звільнення полонених патріотів, можливого припинення вогню на Сході або закінчення війни за декілька років. Хоча треба розуміти, що це наразі малоймовірно, оскільки процес триває не один день.

Це питання лежить у геополітичній площині і його вирішення можливе лише у спільному світовому діалозі разом з передовими державами світу, тому всі гучні передвиборчі обіцянки-цяцянки – є політична маніпуляція свідомостю українців. Veni, vidi, vici не вийде, хоча Зеленський і має певні амбіції щодо цього.

Гадаю, що у разі перемоги, за перші 100 днів його бачення зміниться.

Порошенко теж обіцяв за кілька днів закінчити війну. Треба бути реалістами і неабиякими стратегами, а з цим у нашого політикуму проблеми.

Щодо Криму, то питання вкрай важке і потребує багатьох років спільної зі світом боротьби, можливо, навіть декількох десятиліть. Молоде покоління Криму щоденно асимілюється і національна свідомість більшості поступово зникає.

І вирішальними в цьому питанні є мова і культура. Великий кримськотатарський народ щоденно зазнає страшних утисків на власній землі, і на вирішення цього питання мають бути докладені надлюдські сили нового президента.