Дивні заповіти пенсіонерів: як на заступника міністра селяни переписують землю

Через що можуть почати судитися пересічний мешканець Києва та заступник міністра аграрної промисловості? Через ділянку дорогої землі, яка пересічному мешканцю дісталась у спадок, але яку хоче забрати заступник міністра! Один каже, що землю в нього відбирають за неіснуючий борг, інший стверджує, що це з ним вчинили нечесно.

«КРАПКА» спробувала розібратись у ситуації та дізналась, що землю держслужбовець вимагає віддати замість старого боргу, який нібито взяв батько киянина. А селяни, з якими у заступника міністра немає жодних родинних зв’язків, систематично складають заповіти на його користь.

«Нам кажуть про 320 тисяч. Та цих грошей ми в очі не бачили!»
Камінь спотикання у цій історії – земля та будинок у селі Єрківці під Переяславом-Хмельницьким Київської області. У травні 2018 року киянин Сергій Головаш, оформлюючи спадщину від батька, дізнався, що на його майно претендує інший мешканець Єрківців (він же сусід), заступник міністра аграрної політики Віктор Шеремета.

З родиною Головашів судиться не сам Шеремета, а юристи фермерського господарства «Геркулес», яке йому належить. Аргументи юристів такі: батько Сергія Головаша у 2015 році взяв у Віктора Шеремети в борг гроші (321 тис. грн) і не повернув. Тож тепер службовець вимагає віддати йому в рахунок боргу землю, будинок і жигулі, на яких їздив покійний. Права на майно вони заявили в нотаріуса, до якого Сергій Головаш прийшов оформляти документи.

Спадкоємець же стверджує, що його батьки жили скромно і позичати такі великі кошти їм просто не було потреби. Мати хворіла на цукровий діабет, але інсуліном забезпечувала держава. Єдина операція, яку їй зробили, не була дуже дорогою, і подружжя оплатило її самостійно.

«Мій батько Василь Головаш помер у листопаді 2017 року. У травні 2018-го до нотаріуса, у якого ми оформляли спадщину, прийшла юрист «Геркулеса» Валентина Слюсар і сказала, що покійний мав борг перед Віктором Шереметою. Але єдиний факт якихось стосунків батька та Віктора Шеремети був у 2015 році – тоді фермер узяв в оренду батьків земельний пай.

Жодних грошей батько не позичав. У цьому впевнені і я, і моя дружина, бо ми були з ним в дуже хороших стосунках: щодня спілкувалися телефоном і кожні вихідні приїжджали допомагати по господарству. Якби він отримав такі гроші, то були б якісь покупки, витрати. Однак жодних неочікуваних покупок він не робив – був звичайним пенсіонером. Ми допомагали йому грошима», – розповідає «КРАПЦІ» Сергій Головаш.

Після того як родина Головашів відмовилася віддавати борг, щодо існування якого вона має сумніви, Віктор Шеремета відступив права на нього юристу Валентині Слюсар. У минулому вона була керівником Переяслав-Хмельницького управління юстиції, а тепер звернулася до суду з позовом проти Головашів на користь Шеремети.

Заяву про існування підкріплюють документами – договором позики та розпискою, за якими покійний позичив 321 тис. грн та зобов’язувався повернути гроші. Родичі Головаша кажуть, що про існування боргу не знали. Вони вважають, що літнього чоловіка могли ввести в оману, коли він у червні 2015 року здавав Віктору Шереметі в оренду земельний пай.

«Ми робили експертизу – підпис батька там справжній, – пояснює Анастасія Головаш, дружина Сергія. – Але ми припускаємо, що він як літня людина, здаючи землю в оренду, не читав договір. Він довіряв Віктору Шереметі як односельцю і міг думати, що розписується в документах про оренду, тоді як йому могли підсунути боргову розписку. У договорі позики була вказана сума, яку позичають, та зазначено, що в заставу дається земля. А гроші свекор мав повернути до вересня 2015 року. Доповненням до цього договору була розписка, надрукована на принтері. Єдине, що в кінці батьковим почерком було написано «гроші отримав згідно з договором, зобов’язуюсь повернути в повному обсязі» і стояв підпис. Ми припускаємо, що батька просто попросили це дописати: могли сказати, що це для якихось податкових. Він довіряв односельцям і подумав, що так і треба».

Шеремета: «На мене складали заповіти, бо я допомагав людям»
Однак ця історія могла б обійтись і без детективів з експертизами почерку. Річ у тому, що Сергій Головаш міг «пролетіти» повз спадщину ще у 2015 році. Тоді його батько з незрозумілих тепер причин склав заповіт на дочку Віктора Шеремети, Ірину Найверт, яка працює в «Геркулесі» на керівній посаді. Проте за два роки покійний нині чоловік передумав і переписав заповіт на сина.

Про це Сергій Головаш дізнався лише після смерті батька. Тоді йому з претензіями зателефонувала Валентина Слюсар, яка була впевнена, що Ірина Найверт ось-ось стане власницею будинку та землі.

«Ми підозрюємо, що заповіт не був пов’язаний з батьковим «боргом». Справа в тому, що спочатку був складений заповіт (25 травня 2015 року). І тільки потім батько нібито позичив гроші (договір позики від 27 травня 2015 року). Тобто, якби батько спочатку взяв гроші й не зміг віддати, було б логічно, щоб він «розплачувався» заповітом. А так батько з якогось дива зробив заповіт, про який ми не знали, а потім «узяв» гроші, яких ми і сліду не бачили. Це схоже на якусь схему, за якою абсолютно чужі люди переписують своє майно на Шеремету. І наша сім’я мала б стати наступною, якби мій батько в останній момент не зламав їм гру, склавши заповіт на мене», – припускає Сергій Головаш.

І тут спливає цікава обставина. Юрист Валентина Слюсар не вперше судиться за землю, яку заступнику міністра заповідають місцеві селяни. Причому, як і у випадку з Головашами, це абсолютно чужі йому люди. «КРАПКА» дізналася про щонайменше ще два такі випадки.

Перша справа (373/3416/14-ц) була розпочата в грудні 2014 року. Згідно з матеріалами Судового реєстру Валентина Слюсар звернулася до суду з позовом і попросила визнати за Віктором Шереметою право власності на дві земельні ділянки (загальною площею 2,053 га), що розташовані на території Гланишівської сільради й призначені для ведення сільського господарства.

Ця земля належала місцевому мешканцю (ОСОБА_4), який ще за життя заповів її Віктору Шереметі (позивачу ОСОБА_1). Заповіт був посвідчений секретарем Гланишівської сільради 25 квітня 2014 року. У тому ж році селянин помер. Після смерті власника землі Віктор Шеремета звернувся із цим заповітом до нотаріуса і вступив у спадщину. Але отримати право власності він не зміг, оскільки реєстрація ділянки в Державному реєстрі земель і присвоєння їй кадастрового номера «здійснюється лише за заявою власника землі» (тобто померлої на той час людини).

Суд вирішив, що Віктор Шеремета має право власності на ці земельні ділянки.

Іншу справу слухали у грудні 2015 року. Тоді Віктор Шеремета звернувся до суду з приводу успадкування іншої землі (справа № 373/3090/15-ц) – також на території Гланишівської сільради. Ішлося про дві ділянки, площею 1,534 та 0,613 га. Попередній власник помер 13 квітня 2015 року і також свого часу написав заповіт на користь Віктора Шеремети.

Суд визнав за Віктором Шереметою право власності на цю землю (загальна площа 2,147 га).

 

«КРАПКА» попросила Віктора Шеремету пояснити, чому чужі люди раз за разом заповідають йому свою землю.

Він переконує: складаючи на його користь заповіти, селяни розраховувалися за надану ним допомогу.

«До мене й раніше люди зверталися по допомогу. Якщо їм потрібно було купити машину чи квартиру, ми відмовляли. Але якщо в людей було безвихідне становище (гроші були потрібні на лікування чи операцію), то допомагали. Є людина, яка вилікувалась і вдячна нам. І в усіх випадках скласти заповіт – це було бажання людей», – сказав Віктор Шеремета.

Аналогічно, за його словами, сталось і з боргом покійного Василя Головаша. Той просив гроші на лікування дружини, а потім відписав землю.

«Я сказав, хай їм допоможуть діти. Кажу: «У тебе ж робочі діти». А він наполягає: «Воно їх не цікавить. Допоможи!» Ми дали їм кошти, вони вилікували матір. А тепер виходить, що ми виявилися крайніми. Головаш позику просив, так би мовити, визнаючи, що його не цікавить та земля і дітей вона не цікавить, і він був готовий скласти заповіт на мою дочку. Це була його пропозиція, і він склав заповіт. Але перед смертю, через кілька років, змінив думку і склав заповіт на сина. А тепер той не визнає борг», – сказав «КРАПЦІ» Віктор Шеремета.

Борг, якого немає в декларації заступника міністра
На думку Сергія Головаша, у «судово-борговій» історії є деталь, яка свідчить про те, що його батько ніяких грошей насправді не позичав. Річ у тому, що даних про борг у 321 тис. грн у деклараціях Віктора Шермети ні за 2016, ні за 2017 роки (коли він був, відповідно, кандидатом на посаду та діючим заступником міністра) немає.

Цю прогалину Віктор Шеремета пояснив «КРАПЦІ» тим, що гроші, які він дав у позику, були не його, а взяті у дочки.

«Це були не мої кошти, а кошти сім’ї моєї дочки. Це було у 2015 році. Згідно із розпискою вказана сума мала бути повернута у 2015 році, але він її не повернув. Ніхто їх у декларацію не вносив, тому що, так би мовити, термін повернення закінчився.

Дочка була вагітна, коли стало відомо про цю ситуацію. І в неї народилася дитина, яка має проблеми зі здоров’ям. Лікарі кажуть, що шоковий стан, який у неї був, міг вплинути на ситуацію при народженні. Людина свої кошти вклала, і заповіт Головаш склав на неї. А тоді вони його анулювали і тепер не визнають борг. Ну, ви розумієте, який стан у нас», – сказав Віктор Шеремета.

Водночас в офіційному роз’ясненні Нацагентства по боротьбі з корупцією сказано, що в деклараціях необхідно вказувати борги, які є перед родичами: «У декларації відображаються фінансові зобов’язання суб’єкта декларування перед членами його сім’ї і навпаки».

Роз’яснення НАЗК про правила заповнення декларацій

«Ми дивилися декларації Шеремети, і суми в 321 тисячу, яку нібито мій батько був йому винен, там не знайшли. Це доводить, що це неіснуючий борг, і Шеремета, як посадовець, очевидно, побоявся внести його в декларацію», – вважає Сергій Головаш.

«Про те, що Головаш помер, знали всі»
Щоб побачити, що насправді є предметом спору, журналіст «КРАПКИ» поїхав у Єрківці. Ділянка Головашів розташована на околиці села та межує з полем. Батьки Сергія Головаша жили у звичайній сільській хаті.

«Тут у нас кілька кімнат, в одній стоїть велика піч, – показує Сергій Головаш. – Батьки, хоч і мали газ, часто нею користувалися. Мамі було простіше о п’ятій ранку закинути в піч дров, щоб протопити, ніж крутити вентилі на котлі. Та й батько любив страви з печеним м’ясом, а таке готується тільки в печі».

Якогось зайвого статку чи розкоші в будинку немає. Тож де тут могли «побувати» 15 тис. дол. – загадка.

Так само губляться, шукаючи відповідь на це питання, й сусіди Головашів. Вони переконані, що таких грошей покійний Василь не позичав, інакше б про це знала вся околиця. А ще додають, що просто не в характері Віктора Шеремети роздавати гроші направо й наліво.

«Он там вище дорога до його господарства – то ви там ноги поламаєте! Від заправки до цвинтаря така дорога, що покійник з труни може випасти, – такі ями! Нічого не роблять, просто набивають кишені й сіють, що їм треба: ріпак, кукурудзу, соняшник – що ходове. Якщо Шеремета і позичає людям гроші, то як він це робить? Ти даєш йому пай, який коштує 9 тис. грн, він позичає тобі ці гроші. Але в кінці року він тобі зерна не дає», – ділиться сусід Сергій.

Цікава ще одна обставина. У позові, з яким Валентина Слюсар від імені Віктора Шеремети звернулася до Сергія Головаша, сказано, що він про смерть позичальника дізнався тільки в травні 2018 року. Це суто юридична деталь, однак від неї залежить, чи пропустив Шеремета взагалі строк звернення до суду.

Сусіди покійного Василя Головаша впевнені, що це неправда, бо в невеликих Єрківцях звістка про будь-чию смерть одразу стає всім відомою.

«То, мабуть, брехня. Хай бог милує – півроку! Ось тут у селі зовсім чужий чоловік жив – помер, і то знають усі про це. Ну, як би в селі та не знали про Василя?! Це щось воно не туди. А робітників у фермерському господарстві Шеремети скільки, і оце б вони не знали?» – говорить сусідка Головашів Марія.

Підтверджує її слова і сусід Сергій.

«Усе село знало! Люди сходилися, рідня, куми були. І з того місця, де Василь раніше жив, люди приїжджали, і панотець був, у церкві дзвонили. Хіба не чути? Тут помре чоловік, а ми вже знаємо і без радіо, і без дротів. У курсі справи і Шеремет мав бути. А казати, що дізнався через півроку, що людини немає, то це абсурд. Негарно так говорити», – міркує Сергій.

Тим часом у Єрківцях, хоча суд іще на початковому етапі, уже ширяться чутки про те, що будинок і земля Головашів нібито відійшли до Віктора Шеремети.