“Подивись на брата і бери з нього приклад”: чому дитині так казати не можна

“Подивись, як Оксанка гарно сидить!”.

“Чого Саша може зробити то чемно, а ти ні?”.

Деякі батьки вважають, що порівняння мотивує їхню дитину до кращої поведінки чи результатів дій.

Інші батьки порівнюють дітей через звичку, бо так говорили колись із ними, каже психолог Антоніна Оксанич.

Вона наголошує, що порівняння з іншою людиною завжди погіршує самооцінку дитини та руйнує стосунки між братами та сестрами.

“І навіть якщо вам здалося, що конкуренція між дітьми покращила результати дітей, то з кожним разом ця конкуренція руйнує їхню близькість. Вони і в дорослому житті будуть доводити один одному, хто крутіший, а не підставляти плече у скрутну хвилину”, – пояснює психологиня для проекту “Не бий дитину”.

Вона додає, що порівняння завжди ображає дитину, бо в глибині душі вона прагне, щоб її приймали такою, як вона є, і любили просто так, а не за результати.

“Це не забаганка, це життєво важлива потреба дитини, яка має задовольнятися для формування її позитивної самооцінки, внутрішньої цілісності та радості життя”, – каже Оксанич.

Якщо ви хочете виправити дитину чи вказати на її помилки, обов‘язково зверніть увагу на те, що у неї вийшло добре.

Щоб дитина хотіла розвиватися, їй потрібно опиратися на те, що вона вже вміє робити добре. Вказуйте, як результати дитини покращилися, порівнюючи лише з її власними діями у минулому. Тоді дитина усвідомлює, що її праця та старанність творять дива.

При цьому дитину найперше має мотивувати не результат, а процес, задоволення від гри, завдання, навчання.

Часто батьки дуже переймаються оцінками і тим, що про них подумають, тому забувають, що дитина навчається через інтерес – і це природно.