Хто вбив автора “Щедрика”

Вчитель музики Микола Леонтович відомий завдяки обробці народної пісні «Щедрик». Коли додали англійську версію тексту, світ отримав різдвяний хіт — Carol of the Bells.

Мелодія піднесена, але не такою була доля автора. Про його смерть газета «Вісті» сповістила 2 березня 1921 року. Насправді вбивство сталося ще 23 січня. За офіційною радянською версією, композитор став випадковою жертвою невідомого грабіжника.

Правда стала відома лише у 2000-х, коли розсекретили архіви радянських спецслужб і натрапили на записи друзів Леонтовича. Ім’я вбивці було назване, але мотив тепер встановити неможливо.

Микола Леонтович народився 1877 року на Поділлі, у сучасній Вінницькій області. В пошуках роботи поїхав на Донбас. Згодом потрапив до Києва, але злидні громадянської війни змусили повернутися ближче до родини. Восени 1919-го він пішки долає 270 кілометрів до Тульчина.

Вдома композитор викладає в церковному училищі, керує аматорським хором, пише оперу «На русалчин Великдень». З грошима — повна дупа. На зимові свята 1920–1921 років доньку Галину відсилає до свого батька-священика в село Марківка. Там має бути сало, масло, борошно. У січні вирушає сам.

80 кілометрів, знову пішки. Леонтович вдягнений у старе пальто, шапку зі старої ковдри, саморобні рукавиці та сіро-чорні штани з великими фіолетовими латками. До батька потрапляє надвечір 21 січня. Грає родині на піаніно, на прохання сестри записує нотами шевченківський «Заповіт».

Наступного вечора до хати під’їжджає підвода. Федір Грабчак з сусіднього села керує кіньми, невідомий молодик — за пасажира. Інтелігентне обличчя, пристойне пальто, на голові легка кепка не за погодою. Представляється Афанасієм Грищенком, уповноваженим ЧК з боротьби проти бандитизму в селах і проситься переночувати.

Родина та гості разом вечеряють і йдуть спати. Хата в отця Дмитра мала — на дві кімнати. В одній лягає він з онукою та донькою, в іншій стелять Леонтовичу і гостю. Щоб Грищенко не змерз, батько накриває його своєю шубою.

На світанку родина прокидається від гучного звуку. Батько забігає до сусідньої кімнати. Микола Леонтович напівсидить на ліжку, з правого боку стікає кров. Навпроти — Грищенко з гвинтівкою.

Стрілець наказує Грабчаку зв’язати рушниками руки сестрі та доньці. Священик має показати, де золото. Золота нема. Грищенко забирає шубу, білизну, ложки, годинник Леонтовича, взуття. Композитора доводиться ховати босим.

У розсекреченому рапорті начальника Гайсинської повітової міліції йдеться:

«В ночь на 23-е января агент уездчека Грищенко выстрелом из винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости Николая Леонтовича 43-х лет, у которого Грищенко ночевал, и 26-го января Грищенко, скрывавшийся в м. Теплике, при преследовании его чинами милиции, выстрелом из винтовки ранил в живот милиционера Твердохлеба».

Діяв чекіст з власної ініціативи чи за наказом, невідомо. В архівах є дані про виплату йому 5000 рублів «на секретные расходы». Якщо Грищенко справді, як він казав, їхав з Кіблича до Теплика через Карабелівку, то Марківка була не по дорозі.

Що сталося з Грищенком, достеменно не відомо. Є непідтверджені відомості, ніби згодом сусід Леонтовичів зарубав вбивцю лопатою.

1921 чи 1922 року український хор Олександра Кошиця вперше виконав «Щедрика» в США. 1936 року американець українського походження Петро Вільговський створив англійську версію тексту. Сьогодні лише одне з сотень, найпопулярніше виконання Carol of the Bells має на Youtube понад 138 мільйонів переглядів.