До Сергієвої мoгили прийшло дві жінки. Обидві стояли і плакали, сумуючи кожна про своє

Дві молоденькі вчительки познайомилися після інституту. Прийшли влаштовуватися на роботу в школу, там і зустрілися, а потім подружилися. Розуміли один одного з півслова. У обох в кишені новенькі дипломи, обидві без досвіду роботи і дуже хвилюються. І ім’я у них однакове – Марія.

Одна закінчила філфак, інша биохім. Маша, яка філфак закінчила, була темненькою, а Марія, яка з біохімії, – світленькою. З першого ж дня дві Марії подружилися: ділилися першими враженнями від уроків і першим викладацьким досвідом. Допомагали один одному і підказували, як підготуватися до відкритого уроку. А після школи разом поверталися додому.

Обидві заміжні, але ще без дітей. Незабаром стали ходити в гості один до одного, а потім і сім’ями почали дружити. Новий рік зустрічали разом, а на 8 Березня дві молоді сім’ї з’їздили на турбазу.Дивно, але дівчатам було затишно один з одним. У обох не було рідних ні сестри, ні брата, – тяглися один до одного, як ніби рідні.

В кінці навчального року Маша темненька прийшла на роботу невесела і поділилася сумною новиною з Машею світленькою: рідний батько, якого вона хотіла знайти, вже помep. Можна сказати, вона його знайшла, але живим не застала.

Маша темненька не пам’ятала батька: Машина мама поїхала від нього, коли їй було всього два рочки. Спочатку поїхали в інший регіон і спілкування з батьком навіть по листуванню не було. Потім Маша з мамою повернулися в рідне місто, але Маша довго не наважувалася дізнатися про його долю. І ось зараз їй повідомили, що батько помep три роки тому.

– А у мене ж теж тато пoмер, – сказала Маша. – І теж три роки тому. Тільки я у нього прийомною дочкою була, але він мене як рідну любив, хоч і не була удочеріння офіційно. Його Сергієм звали.

Маша темненька витерла сльози і подивилася на подружку:

– І мого батька Сергієм звали. Він в Іванівському районі похований.

Маша світленька злякано глянула на Машу темненьку:

– Так і мій теж в Іванівському, ми раніше там жили, а потім в місто з мамою переїхали.

Дівчата стали дивитися один на одного, не наважуючись запитати найголовніше. Першою наважилася Маша светленькая:

– Кропивин прізвище мого тата.

Маша темненька кивнула головою:

– І мого теж.

Пройшов місяць. Дві Марії вже побували на мoгилі батька. Обидві стояли і плакали, сумуючи кожна про своє. Маша темненька думала про те, що вже нічого не повернеш і ніколи вона не обійме свого татка. Прикро було, що рідний батько не носив її на руках, не цілував перед сном, не купував іграшки, не перевіряв уроки. Вся любов її рідного батька дісталася чужій дівчинці – прийомній дочці. І від цього Маші було боляче. Але поруч стояла дівчина, з якою вона подружилася, була хорошою людиною, і Маша не могла на неї ображатися.

А Маша світленька плакала про те, що не повернеш прийомного батька, який був їй рідним і який любив її. А ще вона знала, що батько сумував за своєю рідною дочкою, з якою після розлучення так і не побачився. І Маші світленький було боляче, що не зустрілися вони з Машею темненькою – рідною донькою її батька – раніше.

Пройшов ще рік. Дві Марії як і раніше дружили. Тільки тепер це вже була дружба не просто двох подруг, а сестер. Інакше як сестрами вони тепер один одного не називали.