Стопами предків: капища України, які збереглись до сьогодні

У кожної релігії є свої храми. Україна – країна переважно християнська і по всій її території, від обласних центрів до найменших сіл – є різноманітні храми, церкви, собори.

Найвідоміші з них – Володимирський та Михайлівський собори, що знаходяться в Києві, про них знає кожен українець.

Та усі знають, що Україна не завжди була християнською країною. До того, як князь Володимир у 988 році провів масове хрещення у Києві, розпочавши цим процес прийняття християнства по всій державі – жителі Русі були язичниками.

Оскільки більшість людей старої віри – відмовлятись від неї не збирались та до останнього опирались приймати християнство – князь Володимир вдавався до радикальних методів. Людей силою змушували проходити обряд хрещення, а всі надбання язичницькою культури підпадали знищенню.

Це стосувалось і храмів цієї релігії, яку правильніше було б назвати світоглядом, капищ. Капища – це відкрита місцевість, де язичники проводили обряди, спілкувались із богами – уособленнями природніх явищ. Під час впровадження християнства – більшість капищ було знищено, дерев’яні ідоли спалювали та викидали у воду. Проте деякі з них дивом збереглись по сьогоднішній день, попри постійні намагання фанатичних вандалів нанести їм шкоду.

Найвідоміше капище знаходиться на Хортиці у Запоріжжі. За віруваннями предків, весь острів – це священне місце, котре має сильну енергетику. Там по сьогоднішній день збереглись ідоли та частини язичницьких храмів – капищ. Сучасні послідовники старої віри часто відвідують це місце.

За однією з версій – саме на острові Хортиця загинув у бою легендарний князь Святослав, котрий сповідував язичництво та прославився своїми героїчними походами. Декілька років тому у Дніпрі знайшли меж, котрий ймовірно належав князю Святославу.

У Києві ж існує декілька капищ, що збереглись до сьогодні та навіть виконують своє призначення. Адже сьогодні язичництво – це не просто сторінка історії, цю вірю досі сповідують люди, хоч їх і відносно мало.

Декілька разів на рік обряди проходять на капищі, що знаходиться на Замковій горі на Подолі. Це капище до сьогодні найбільше страждає від рук вандалів. Існує ще одне капище. З іншої сторони. Там стоїть пам’ятний знак засновникам Києва – адже саме з цієї гори почалась столиця Київської Русі.

Існує ще капище у лісі на правому березі столиці

, в Святошинському районі – там також інколи проводять обряди.

Найбільше та найгарніше капище знаходиться у лісі на Видубичах у Голосіївському районі. Це місце називають Лиса Гора – як і більшість містичних місць, де розташовані капища. Раніше її називали ще «Дівочою» горою. Ідоли на цьому місці були знищені вже декілька разів, але майстри поставили там нових ідолів, адже на капищі досі щотижня проводяться обряди.

На Тернопільщині, у селі Медобори на Горі Богит також розташоване капище, уламки якого збереглись з дохристиянських часів. Кам’яного ідола – образ Роду знайшли неподалік від цієї гори, але ймовірно він знаходився саме там, адже капище язичницькі капища будували завжди на найбільших вершинах.

Також на Тернопільщині, поблизу села Саджівка, декілька років тому відновили старе капище та встановили на ньому ідол бога Перуна. Відновлення капища на цьому місці призвело тоді до конфліктів із місцевою церквою, дерев’яного Перуна одразу ж намагались спалити.

Капище, де досі проводять обряди також є у Одесі, але щоб потрапити до нього – доведеться постаратись, адже ніякої інформації в мережі про священне місце немає. Так само як і на Видубичах – вцілілих ідолів там не залишилось, тож сучасні язичники поставили там нових «древ’яних богів».

А найсильніше капище розташоване на горі у столиці, з якої видно увесь Київ, існувало у місці з найсильнішою енергетикою, на Володимирській горі. Там зараз не залишилось і згадки про існуюче колись капище, на якому у Булгаківських розповідях злітались відьми на шабаш. Тепер там знаходиться величезний пам’ятник тому, хто приніс християнство на територію Київської Русі – князю Володимиру.

Та ми сьогодні живемо у часи, коли одна релігія для усіх українців – не є обов’язковою умовою. І окрім групки фанатичних вандалів, котрі намагаються зруйнувати капища, на язичників більше ніхто не полює. Тож капища, котрі збереглись по сьогоднішній день, слугують храмами для людей, котрі вирішили повернутись до віри предків.

Автор Вікторія Демидюк