Життєвий шлях та політична діяльність Княгині Ольги

Після загибелі князя Ігоря їй дісталася величезна молода держава, тому першим кроком княгині Ольги на княжому престолі було недопущення державного перевороту.

Вбивця її чоловіка, древлянський князь Мал, мав намір одружитися на ній, вбити її сина Святослава і заволодіти державою. Але Ольга зробила інший вибір, у який в ті часи важко було повірити – взяла владу у свої тендітні руки.

Княгиня Ольга – це нонсенс, який виник в Х сторіччі – в час панування у світі чоловіків. Вона мала сильний внутрішній стрижень, який дозволяв їй правити чоловіками. — Олександр Алферов (історик)

Ольга жила в достатньо важких умовах починаючи з побуту і закінчуючи політикою.
Свою жорстокість, амбітність та характер правителька Київської Русі показала у перші ж дні трауру.

Помста древлянам, яку вона вигадала за смерть свого чоловіка Ігоря, вразила навіть її військо.
В «Повісті минулих літ» розповідається про те, що деревляни надіслали до Києва послів, які запропонували княгині стати дружиною деревлянського князя Мала. Перше посольство княгиня живцем поховала в човні, друге — спалила в бані, третьою помстою став похід на землю деревлян, де під приводом тризни над могилою Ігоря київські дружинники «посікли п’ять тисяч» п’яних деревлян, після чого відбулась річна облога міста Іскоростень, яка завершилась спаленням міста.

За однією з версій, княгиня Ольга спалила Іскоростень за допомогою спеціальної запалювальної суміші, яку в ті часи називали «грецький вогонь». Але існує й інша легенда, згідно якої, щоб помститись за Ігоря княгиня запустила в місто палаючих голубів.

«Повість минулих літ»
«Голуби ж і горобці полетіли в гнізда свої, — ті в голубники свої, а горобці під остріхи, — і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися. І побігли люди з города, і повеліла Ольга воям своїм хватати їх.

А як узяла вона город, то спалила його. І старійшин же города спалила, а інших людей — тих побила, а других оддала в рабство мужам своїм, а решту їх зоставила платити данину.

І наклала вона на них данину тяжку, і дві частини [її] ішли Києву, а третя — Вишгороду, до Ольги, бо Вишгород був Ольжиним городом. І пішла Ольга по Деревлянській землі з сином своїм і з дружиною своєю, встановлюючи устави і уроки. І [донині] є становища її і ловища її».

Саме за правління Ольги на Русь звідусіль їхали купці за хутром. Щоб не підбурювати народ на повстання Ольга змінила правила збору данини, ставши, фактично, першим податківцем на Русі. Вона впорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости), що стали першими адміністративно-територіальними одиницями на Русі.

Як велика правителька Ольга розуміла, що самою лише силою і мечем втримати кордони держави буде важко – народ мала об’єднати спільна ідея. Цим об’єднавчим елементом стало християнство, як релігія пануючих держав. За ним Ольга вирушає до Константинополя.

Ця (Ольга) була передвісницею християнської землі, як вранішня зоря перед сонцем і як зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць уночі. Так вона між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а вона омилася святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого чоловіка Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос. — Нестор (літописець)

Розум, сила і краса княгині Ольги заворожила самого імператора Костянтина Багрянородного. Кажуть, що він домагався її руки і серця, бо бачив передусім жінку, а лише потім – княгиню і керівника великої держави.

Костянтин втратив голову від жінки, що прибула в столицю імперії з Київської Русі. Для Ольги ж була вкрай важлива підтримка Візантії.

У Костянтина було бажання володіти цією жінкою і тим, що було за нею. А за нею була велика держава. Імператор мав намір, як свідчить літописець, одружитись з нею. Це хитрість, яка переплітається в дипломатію того часу. — Олександр Алферов (історик)

Ольга зіграла на тому, що Костянтин, як християнин, не міг одружитися на язичниці і вона просить її охрестити. У 955 році в Константинополі, в Соборі святої Софії патріарх Феофіліктій і Костянтин VII Багрянородний особисто хрестили княгиню. Після таїнства Ольга оголосила, що вийти заміж за хрещеного батька – великий гріх.

Це був той крок, який ми називаємо епохальним кроком в розвитку кожної країни. Не було б Ольги, не було б розквіту нашої держави. — Олександр Алферов (історик)

Княгиня Ольга була першою християнкою на княжому престолі.
Її шанували при житті, а після смерті визнали рівноапостольною святою. Після свого хрещення Ольга мріяла охрестити і Русь, але їй, на жаль, не судилося цього зробити.
Замість неї через кілька десятиліть Русь охрестив її онук Володимир.