Замовчувана сповідь: Одного ранку тест показав дві смужки! Мене наче осяяло: «Потрібно рятувати малюка, а, значить, треба їсти»

Коли мені було 17 років, пoмeр мій дідусь. Я його дуже любила. Депреcія. Почав боліти шлунок. Виявивши хрoнічний гастрит, лікарі порадили мені сувору дієту.

Я важила 61 кілограм при зрості 169 сантиметрів і виглядала дуже стрункою. За рік схудла на десять кіло. Зникли мiсячнi. Я пішла до гастроентеролога і сказала: «Хочу важити, як раніше, їсти не каші, а смажену курочку. Скасуйте дієту». Вона відповіла: «А навіщо?. За матеріалами видання “33-й канал”

Дівчинка повинна бути стрункою. Продовжуй так їсти». Я тоді вчилася в педучилищі. День у мене був розписаний похвилинно. Йшла на червоний диплом. Займалася танцями. І якщо раніше справлялася з навантаженнями, то тепер вибивалася з сил.

Адже що я їла? Вівсяна каша на воді, парові котлети з курятини. Але загальний стан млявості робили яскравішими компліменти. «Ой, які в тебе ніжки стали!» Та вирішальну роль зіграли слова мого хлопця Саші, який, побачивши одного разу на плакаті дуже худу дівчину з виступаючими ключицями, вигукнув:

«Здорово! Кажуть, з худими прикольно зустрічатися». І я вирішила стати ще більш стрункою. Стала експериментувати із дієтами. Саша бачив мене щодня, тому, напевно, і не особливо помічав, що я худну. Тільки коли ми почали жити разом, став дивуватися: «А чого ти ніколи не сідаєш разом зі мною за стіл?» У мене було дві відмовки: «Я вже поїла, коли готувала» і «У мене хворий шлунок, і лікар сказав сидіти на дієті».

При цьому я захопилася кулінарією. Збирала рецепти, дивилася кулінарні шоу, із задоволенням готувала, ніколи не пробуючи страви. Їжу я сприймала, як щось з іншого світу. З’їсти – це ніби зістрибнути зі скелі. Мій власний раціон складався вже з лимона і чайної ложки меду на день.

Перші два роки відмови від їжі я взагалі переносила легко. Я вже важила 42 кілограми, ребра випиналися, але мені здавалося, що треба б ще ручки тонші і талію вужчу.

У такому стані я після училища рік пропрацювала в школі. Сил не вистачало, тому вивчилася на перукаря, потім на майстра манікюру. Працювала в перукарні, але стояти вже було важко. Потім пішла з роботи взагалі. На той час я відмовилася і від меду, і від лимона – здавалося, що від такої їжі я товстію. Побачивши, що зі мною щось не так, мій хлопець намагався підсунути мені смачненьке. Я робила вигляд, що їла, але їжу вuкидала.

Сил виходити на вулицю не було. Ночами снилась їжа. Раз я зізналася Саші, що нічого не їм, тому що він якось сказав, що зустрічатися з худими прикольно. Він був вражений: «Так це я просто так сказав! Ти мені подобалася, коли важила більше!» Кілька днів Саша довго мене переконував, що я роблю дурість. Кричав і змушував вживати їжу. Марно.

Одного ранку у мене почали боліти грyди. В Інтернеті знайшла, що це можуть бути ознаки вaгітнoсті. Але як, якщо мiсячнi у мене давно зникли? Тест показав дві смужки! Мене наче осяяло: «Потрібно рятувати малюка, а, значить, треба їсти». Я дозволила собі вранці 50 грамів сиру і трохи горіхів. Записалася в школу матері, пила вітамінні чаї. Однак організм був так виснажений, що не змогла виносити дитину. У мене стався вuкuдень. Що я тоді перенесла! Милий втішав: «Ти одужаєш і ще народиш малюка». Незабаром мені приснився покiйний дідусь, який сказав, що у мене буде хлопчик. Я стала трохи набирати вагу. І через кілька місяців завaгітніла знову. Вирішила, що цю вaгітність зумію зберегти. Як я намагалася! Але почалася кpoвотeча… Другий мій малюк зaгuнув на такому ж терміні, що і перший.

А вчора Сашко, не витримавши такого життя, зібрав речі та пішов від мене. На телефонні дзвінки не відповідає. А я сиджу сама в квартирі і заливаюсь слізьми. Як жити далі?