Калушанин на власні очі побачив смерть: історія бійця АТО з Прикарпаття

Сектор комунікація поліції Івано-Франківщини, розпочав серію матеріалів, про учасників АТО, під назвою: “В обіймах війни”.

Першим героєм став поліцейський, боєць АТО з Калуша. Його звати Віктор і у свої 32 роки, він знає, що таке “гарячі точки”.

Щоб потрапити в поліцію, за нормативи не переживав, бо все вдавалося, а відчуття справедливості вело вперед:

“Складно розуміти, що справедливості як такої немає, але це не означає, що її не потрібно добиватися”, – наголошує спецпризначинець.

Не приховує, що служив у спецпідрозділі “Беркут” і з прикрістю згадує, як його змішали з брудом після Революції Гідності:

“Це – великі люди, які допомагають рости і розвиватися. Ми спільно тренуємося і досягаємо цілі. Разом працюємо на затриманнях і масових заходах. Шкода, що через чиїсь неправомірні дії із спецпідрозділу вину поклали на всіх працівників”, – каже Віктор.

Попри все, в АТО пішов самостійно, а не через наказ. Двадцять першого квітня 2014 року, на Великдень, вирушив на Схід. Прибувши на базу дислокації, бійців розділили на три групи спільно з десантниками 25-тої бригади. Перша група відряджалася на зачистку Краматорську, друга і третя групи одним транспортом, вирушали на різні блокпости: одні їхали на п’ятий блокпост у м. Слов’янськ, інші – на гору Карачун. У вертольоті поділилися на дві групи і перша мала висаджуватися на г. Карачун, де і був Віктор. Але так сталося, що гвинтокрил спочатку полетів на п’ятий блокпост і ті бійці, які були ближче до виходу, вийшли:

“За таких дій пілота, ми помінялися з групами місцями”, – пояснює боєць.

На жаль, за місяць, сумна звістка: 29 травня під Слов’янськом терористи збили вертоліт Мі-8, у якому загинули 12 військових разом з генералом Кульчицьким.У тому числі загинули і шестеро колег Віктора. Вцілів тільки пілот. Боєць на власні очі бачив збитий гвинтокрил, але допомогти було неможливо. Думка, що й він там міг бути досі не дає спокою. Віктора врятував маневр пілота ще тоді, у квітні.

Шостого червня спецпризначенця евакуювали через поранення, яке він отримав внаслідок мінометної атаки:

“Снаряд впав від мене на відстані 40-50 метрів. Я відчув сильний удар в голову з лівої сторони. Це було десь так: сяйво, удар, гаряче повітря і чорний дим. Від удару мене відкинуло. Обличчя залило кров’ю, бо осколок пройшов з лівої сторони голови. На щастя, поранення було не проникне. Мені розірвало шкіру і пошкодило череп. Вислів, що перед смертю все життя проходить – правда. За декілька секунд я побачив життя в хаотичному порядку: від шкільних років і до армії”, – розповідає Віктор.

За свою службу, боєць отримав ряд нагород.

Повну версію історії читайте ТУТ.