30 баранів та 500 літрів солярки: за стільки хотіли купити у Киргизстані тернополянку (ФОТО)

На особистому спідометрі тернополянки Катерини Рудяк – тисячі кілометрів мандрівок. Маршрути вона обирає складні та екзотичні, аби максимально відчути природу та колорит чужої країни.

І цього літа вона теж не сиділа удома, здійснивши тривалу подорож незвіданими нею раніше краями. Катерина розповідає:

“Якщо рахувати країни, то це Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан. Ми прохали Росію аж за Урал до Челябінська. З Півночі з Астани на південь до Алмати східну частину Казахстану. Далі з сходу Киргизстану через гори Тянь-Шаня біля озера Іссик-Куль, Токтогульського водосховища та столицю Бішкек добралися до міста Ош, що на заході. Крізь перевали Паміру у Таджикистані, низку напівцивілізованих міст доїхали до Ваханського коридору у Гірському Бадахшані. Попри Афганістан добралися до міста Куляб і далі до Душанбе. Заледь встигаючи дегустувати місцеві смачнющі дині, відвідали Ташкент, Самарканд, Бухару, Хіву та колишній берег Аральського моря. Саме звідти вдалося привезти жменьку мушель для друзів. Далі було Каспійське море, запуск повітряного змія у пустелі Устюрт в Казахстані та дорога додому через Волгоград та Вороніж”.

Така тривала дорога могла підкинути, як і безліч приємних несподіванок, так і чимало прикростей.

“За весь час мандрівки жодного разу не зустрічалася з якимись великими проблемами. Довге очікування транспорту, колосальні зміни природних умов – навіть ці ситуації передбачувані. Цікаво було відчути, як твій організм реагує на зміну середовища. Якось за один тиждень ми відчули температурний режим від -3 до +44. До речі, з висотою теж були нюанси. Без як такої адаптації ми піднялися на перевал Акбайтал (4655м на рівнем моря) на Памірі. На щастя, гірська хвороба нікого не зачепила. Також бачили відмітку -136м нище р.м. біля Каспія”.

Бачачи весь час нові краєвиди, міста, безліч незнайомих людей, рано чи пізно виникне потреба у порівнянні: що вразило та сподобалося найбільше?

“Тянь-Шань у Киргистані – то любов. Поки що нічого гарнішого я не бачила. Ми 4 дні спускалися долиною Джуукуу з Арабельського сирту до берега озера Іссик-Куль. Спочатку йшли мохом чуть нище вічної мерзлоти з мокрими ногами у льодовиковій воді. Через 15км кріотерапії розпочався масаж сідничного м’язу, адже скинути 200м висоти за 200м на площині, то ще та розминка. Саме там ми згадали усіх богів усіх релігій. Наступні 3 дні спуску долиною були однією насолодою”.

Дорога сприяє знайомствам, адже саме в спілкуванні пізнається чужинський менталітет.

“Ми їхали з 87 водіями автостопом, близько 20 платних машин, 2 електрички та 8 потягів. А ще, якщо згадати просто людей, які нам допомагали… Це просто шалена кількість нових знайомств! Десь з 15 людьми з Азії я продовжую підтримувати зв’язок. Це були далекобійники, у яких не одна цікава історія за плечима, лікарі, колишні та діючі військові, викладачі вишів, начальник екологічної служби Киргистану, працівники залізниці Узбекистану, які варили нам шурпу на пероні та поселили у стоячому потязі на ніч. Цікавим було те, що майже всі таджики й узбеки, яким за 50, служили в Україні за союзу в армії та чудово орієнтуються в географії міст”.

Бувають мандрівники, які постійно фотографують, ніби хочуть бодай якось забрати із собою побачене, а тому роблять тисячі світлин.

“Особисто у мене не так вже і багато. Використовувала лише мобільний телефон. Не маю звички фотографувати все підряд. Але от тепер чекаю, коли скинуть фото інші учасники мандрівки”.

І, звісно ж, кухня. Мандри – це не лише новизна для очей та вух.

“Протягом всієї мандрівки Азією ми їли нан (хліб) та пили чай з молоком з піалок. Куштували кумис, молоко верблюда та молочну продукцію з яка, сир курт та урюк. Дуже сподобався плов в Узбекистані. Їли шурпу, лагман, бешбармак, самсу та ще купу незрозумілих слів…тобто смачних страв”.

Проте чи варто й іншим вирушати в подорож тими шляхами, які пройшла Катерина?

“Обов’язково треба їхати! Хочу ще. Не бійтеся людей та відкривати для себе світ, не вірте в стереотипи. Вкотре переконуюсь, що чомусь людям на Землі вигідно тримати один одного в якихось рамках й остраху. Руйнуйте бар’єри у своїх головах та кордони країн. У ці мандрівці за мене пропонували 30 баранів, 500л соляри, 2700$, ВАЗ 2170, але ніхто ж не викрав”.