Пoстpiл на іменинах: Клаві на чоловіків не щастило і Борис, виявляється, сидів у тюpмі

Клаві на чоловіків не щастило: перший нapкoмaном виявився. Сама прогнала його з дому, щоб сина виростити нормальним. Вийшла заміж знову, але й з другим не склалося: поїхав на сезон і знайшов там собі іншу дружину. Від нього дочка Клаві зосталася, так би мовити, на пам’ять.

Коли син став дорослим, а доньці минуло дванадцять, у районній лікарні,навідуючи хворого батька, познайомилась із Борисом. Чоловік був ставний, гарний, високий. Проте не так він їй, як вона впала йому в око, бо причепився реп’яхом, весело теревенячи, і провів молодицю аж на автостанцію. Там вони роз’їхалися по своїх селах, але Борис таки випитав у Клави адресу. Більше того, збентежена наполегливими залицяннями нового знайомого, вона зізналася йому, що розлучена, має двоє дітей і живе з ними в батьків.

Найближчої неділі Борис приїхав свататися… Жінка не квапилася з відповіддю, попросила кілька тижнів на роздуми. За цей час Борис практично не вилазив із їхнього села, викликав Клаву на побачення й розповідав, якою вона буде щасливою, якщо погодиться вийти за нього. І таки вмовив: Клава покинула дітей у батьків і переїхала жити до чоловіка. Вони навіть шлюб зареєстрували, аби люди знали, що зійшлися не на день-два, а навіки. Так говорив щасливий Борис, ведучи обраницю до сільської ради.

А через місяць Клавдія була ошелешена: Борис, виявляється, сидів у тюpмі за те, що сильно побuв свого колишнього тестя. І взагалі, односельчани про її чоловіка відгукувалися не вельми приємно.

– Чому не сказав, що сидів? – запитала у нього.

– Ти б тоді точно мені відмовила, – похмуро буркнув.

Але не тільки тюpемне минуле остудило Клавині почуття до Бориса. Хоч і господар він був нібито непоганий, проте надто випити любив. А п’янuй робився дуpний і агресивний. Клава почала його бoятися. І, побувавши на гостинах у рідній домівці, зізналася про все батькам.

– То покинь його, – радила мати. – Бо ще й тебе скaлiчить! Знайдеш собі нормального чоловіка, а не бандита якогось!

Минуло півроку. Материна порада не виходила їй з голови. За цей час Борис ще більше став пити та присікуватися до Клави з ревнощами.

– Покину тебе! – у відчаї заявляла жінка.

– Що, знайшла іншого? – кричав розгніваний Борис. – Тільки спробуй піти від мене – обох порішу: і тебе, і твого хахаля.

Клава, пам’ятаючи його тюpeмне минуле, мусила терпіти пиятики й вибрики п’янoгo ревнивця та чекати. А чого – сама не знала.

Того дня в дочки були іменини – дівчинці виповнювалося 13 років. Клава зібралася їхати до неї привітати, завезти подарунка. З хати вийшла раненько. Чоловік після вчорашнього дудліжу спав непробудним сном. Залишила йому записку.

Під вечір, коли гості сиділи за святковим столом, подзвонив Борис. Вилаяв її останніми словами (з голосу не важко було зрозуміти, що був «під мухою»), погрожував розправою, якщо негайно не повернеться додому. Терпляче пояснила, що на іменинах і приїде завтра. Борис і слухати не хотів. Останній дзвінок від нього прозвучав близько одинадцятої вечора. Жінка не відповіла. Аж раптом знадвору долинув пiдoзрілий шум.

– Я сама вийду подивлюся, – сказала родичам Клава, відчуваючи, мабуть, що то Борис, і пішла до дверей. А буквально за хвилину пpогpимів постpiл… Першим кинувся надвір Клавин син. Побачив, як Борис, тримаючи в руках pyшницю, втікав на вулицю. А на порозі лежала з пpoстpeленим животом Клава. Вона пoмepла на руках у сина…

Вісник.К. Ігор СЛАВИЧ, Хмельницька область