Багата дівчинка допомогла в холодну ніч бездомній дівчинці

Давним-давно, молода, багата дівчинка готувалася до сну. Вона молилася, коли почула приглушений плач, що доноситься з вікна. Трохи злякавшись, вона підійшла до вікна і висунувся.

Інша дівчинка, яка, здавалося, була приблизно її віку і бездомна стояла в провулку багатих будинків. Серце її потягнулося до бездомної дівчинці, тому що була глуха зима, а у дівчинки не мав чим укритися, тільки старі газети, які хтось викинув.

Багату дівчинку раптово вразила блискуча ідея. Вона сказала: «Ей, ти там, підійди до моєї вхідних дверей, будь ласка».

Бездомна дівчинка була так вражена, що могла тільки кивнути.

Так швидко, як тільки могла, молода дівчинка побігла по коридору до шафи своєї матері і вибрала стару ковдру і побиту подушку. Вона повинна була йти повільніше вниз до вхідних дверей, щоб не спіткнутися об ковдру, яке звисало, але вона зробила це в кінці кінців.

Вона відкрила двері. Там стояла бездомна дівчинка, яка виглядала досить переляканою. Багата дівчинка тепло посміхнулася і простягла обидві речі їй. Її усмішка стала ширше, коли вона побачила справжнє здивування і щастя на обличчі нещасної дівчинки.

Вона лягла спати неймовірно задоволена. Вранці наступного дня в двері постукали. Багата дівчинка полетіла до дверей в надії, що це була та, інша дівчинка. Вона відкрила великі двері і виглянула назовні. Її обличчя виглядало щасливим, і вона посміхнулася:

«Вважаю, ви хочете їх повернути?»

Багата дівчинка відкрила рот, щоб сказати, що вона може залишити їх собі, коли в її голову прийшла інша ідея.

«Так, я хочу, їх повернути».

Особа бездомної дівчинки впало. Очевидно, це був не той відповідь, на який вона сподівалася. Вона неохоче поклала старі речі і повернулася, щоб піти, коли багата дівчина закричала: «Почекай! Залишайся тут! »

Коли її нога зробила перший крок, вона відчула, як хтось поплескав її по плечу, обернувшись, вона побачила багату дівчинку, тичущую в неї нове ковдру і подушку:

«Візьми це» — сказала вона спокійно.

Це були її особисті речі, зроблені з шовку і пухових пір’я.

У міру того, як вони ставали старше, вони не часто бачилися, але вони ніколи не були далекі один від одного. Одного разу, багатою дівчинці, яка тепер була багатою жінкою, хтось подзвонив. Адвокат сказав, що її попросили зустрітися з ним. Коли вона приїхала в офіс, адвокат розповів їй, що сталося.

Сорок років тому, коли їй було дев’ять років, вона допомогла маленькій дівчинці в біді. Вона виросла в жінку середнього класу з чоловіком і двома дітьми. Нещодавно вона померла і залишила щось в заповіті.

«Хоча, — сказав адвокат, — це саме дивне. Вона залишила вам подушку і ковдру».