Дружина посла України у Лівані розповіла, як виглядає день типової ліванки, яка має троє дітей і не працює

— Для одруження з ліванкою чоловіку висувають багато вимог. Передусім — це величезні гроші на весілля, на утримання жінки, мов королеви. В Україні можна обійтися без пишного святкування. До того ж наші жінки часто хочуть працювати, вони — хороші матері. А ще в Лівані вам кожен скаже, що українки — найкрасивіші у світі, — говорить київська письменниця 57-річна Марина Гримич. Навесні цього року у видавництві “Нора-Друк” вийшов її роман “Ажнабія на червоній машині”. Так в арабських країнах називають іноземок. Головна героїня книжки — українка, яка вийшла заміж у Ліван, пише Gazeta.ua

Марина Гримич півтора року живе в ліванській столиці Бейрут. Її чоловік Ігор Осташ — посол України у цій країні.

Марина Віллівна заходить із розпеченої вулиці у кондитерську на столичному Ярославовому Валу.

Ви приїхали в Україну сховатися від ліванської спеки?

— Так, там важке літо — жарке і вологе. Люди намагаються не виходити на вулицю. Прийоми роблять у приміщеннях із кондиціонерами, — розповідає Марина Гримич за столиком. Поглядає на годинник — о 19:00 має бути на виставі в Молодому театрі.

До чого досі не можете звикнути в Лівані?

— Там я позбавлена прав як пішохід. Всі пересуваються машинами. Тротуари є хіба десь у центрі, і вони можуть несподівано закінчитися. Не знаєш, як пройти через суцільний потік автівок.

Правила дорожнього руху не діють. Вмикати повороти вважається поганим тоном. Однак бейрутці до цього призвичаїлися, у них мало авapій. Якщо комусь треба швидше, показуєш іншим водіям жестами. Оце, — Марина Віллівна складає в пучку три пальці й підносить, — означає “Почекай”.

Що ви швидко прийняли у новій країні?

— Гори, море і кухню. Там весь рік свої фрукти та городина. Популярні страви з овочів і бобів: нуту, квасолі, виноградного листя. З одних баклажанів роблять 15 видів закусок.

Скільки в Лівані проживає українок?

— У посольстві зареєстровано зо п’ять тисяч. Однак не всі стають на облік. Їх називаю “роксолянами”, бо вийшли заміж за ліванців.

Чим займаються в Лівані?

— Багато подружжів разом вчилися в Україні. Наприклад, обоє інженери. Спільно працюють над замовленнями. Також багато пар лікарів. Ліванки захоплюються українськими жінками гiнeкoлогами, акyшеpaми.

Інша група українок — молодше покоління без вищої освіти. Чимало з них працюють у салонах краси.

У моїй книжці головна героїня хоче піти на роботу. Свекруха їй на це каже: “Для чого? Ти відправила вранці дітей до школи і можеш спати до обіду. Це ж таке чудове життя”.

Раніше в садах, на полі працювали тільки чоловіки. Жінку, яка порається на землі чи миє сходи на вулиці, годі уявити. Це для чоловіка — велика ганьба.

Молодше покоління ліванок — інше. Хочуть працювати і робити кар’єру. У країні багато навчальних закладів, де вони здобувають фах.

Майже у кожній родині є домогосподарка.

У країні узвичаєний їхній інститут. Хто не може взяти помічницю високого рівня, наймає ефіопку, скажімо, за 100 доларів у місяць. Для ліванців – невеликі гроші. Вона робить усе, крім приготування їжі. Домогосподарка вищого рівня – це філіппінка. Коштуватиме з 400 доларів у місяць. Більше цінуються, бо англомовні. Спеціально навчаються на домробітницю або на няню. На відпочинку на березі моря можна спостерігати, як відповідально і педагогічно поводяться філіппінки з дітьми своїх господарів. Ефіопки – більше, як говорить їм природа.

Чому ефіопки і філіппінки?

Ефіопки – бо близько і дешева робоча сила. Філіппінки взагалі цінуються у всьому арабському світі як домогосподарки та няні.

Чоловіки з Бангладешу часто працюють у супермаркетах. Там інша культура обслуговування. Жінка приходить у супермаркет, робить закупи, їх працівник дуже розумно пакує в пакети – ніколи не покладе яйця так, щоб побилися. Потім везе до паркінгу, вантажить у твою машину. За це отримує на чай. Цим всім займається армія бангладешців.

Ліванці вважаються панською нацією. Усі види чорних чоловічих робіт виконують сирійці. У Сирії – більше населення і більше бідних. У Лівані є табори їхніх біженців.

У вас є домробітниця?

Родина посла, тим більше у такій країні, має право мати домробітницю. Вона постійно у нас не живе, приходить допомагати. Бо коли ліванки бачать, як вивішую випрану білизну, на мене дивляться великими очима.

Ліванці заможні, якщо дозволяють собі помічниць?

Так. У країні 30 років точилася війна. Багато ліванців виїхало за кордон. Але не так, що й забули звідки вони. Повертаються, везуть гроші, інвестують в бізнес. Велика ліванська діаспора живе у Бразилії, Північній Америці, Канаді. У ліванців є риса, певно, успадкована від фінікійців – їхній пращурів. Фінікійці були людьми мандрівними, зі схильностями до торгівлі. Куди інший не піде, бо непривабливий інвестиційний клімат, ту нішу займе ліванець. Вони не бояться ризику, легкі на підйом, легко адаптуються до іншої культури і оптимістично дивляться на життя.

Опишіть день типової ліванки, яка має троє дітей і не працює.

— Вона прокидається й дає розпорядження хатній помічниці на день. Дітей відправляє в школу. З 6 місяців малих водять у садочок. Щодня зранку в домі ідеально миють усі підлоги. Бо вітер із пустелі наносить пил. Потім жінка готує їсти. Як правило, хатній помічниці цього не довіряють. Кожен день у певні години йде в салон краси. Є навіть такі, що голову не миють удома. Ліванці підтримують бажання дружини бути красивою, дають гроші на шопінг. Якщо вона доглянута — його вважатимуть хорошим чоловіком інші.

Мати для чоловіка — друга після Матінки Божої. Сини аж занадто турботливі до матерів, кажуть наші дівчата. І трохи до них ревнують. А потім виростають їхні сини — і так само ставляться до них.

Чим приваблюють українки ліванців?

Вам там кожен скаже, що українки найкрасивіші у світі. По-друге, там трохи складне подружнє право. Щоб одружитися на ліванці, чоловік отримує багато вимог щодо весілля – це величезні гроші. Треба багато коштів на її утримання, як королеви. В Україні можна обійтися без такого весілля. До того ж українки можуть самі працювати, вони хороші матері, добре готують їсти.

Якими є ліванці поруч з іншими чоловіками арабського світу?

Ліванці краще розуміють західну культуру, більш відкриті до чужого. Релігійні не нав’язують дружині своїх переконань. На них свого часу дуже впливали французи під час їхнього протекторату. Ліванці більше подорожували. Їздять по світу до родичів, бо мають за кордоном величезну діаспору.

Ліванці – життєлюбні, менш стримані, ніж, скажімо, розважливі і спокійні мешканці Абу-Дабі.