На Львівщині матір продала 17-річну доньку у бордель

Неповнолітню дівчину визволили польські правоохоронці. Сім жінок з Львівщини потрапили у сексуальне рабство.

На Львівщині більшає людей, які різними шляхами потрапляють у трудове чи сексуальне рабство: одні через наївність, довірливість, інші стають жертвами чітко відпрацьованих схем. І у неволю потрапляють не лише жінки, а й чоловіки і навіть діти. Людьми торгують, як товаром.

На кінець травня 2018 року 25 мешканців Львівщини побували в сексуальному чи трудовому рабстві, тобто стали жертвами торгівлі людьми. Серед них 16 чоловіків, сім жінок і двоє дітей, яких матері хотіли продати, пише – ZAXID.NET.

Це дані офіційної статистики, яка ведеться з 2012 року, відколи було прийнято закон «Про протидію торгівлі людьми». Насправді людей, які потрапили у рабство, у рази більше, але не у всіх вистачає духу про це заявити. Одних залякали, інші бояться розголосу, їх тривожить думка, що про них подумають діти, рідні, знайомі, тож носять біль і гнів у собі.

Ці дані ZAXID.NET повідомила Наталія Горун, головна спеціалістка відділу сімейної політики департаменту соціального захисту населення ЛОДА, яка допомагає людям, що постраждали від торгівлі людьми, отримати відповідний статус – особа, що постраждала від торгівлі людьми.

В Україні за останні п’ять років, як повідомила Наталія Горун, у трудовому рабстві опинилися 303 українці, у сексуальному – 141 жінка. Змушували жебракувати – 50 осіб. Зафіксовано 10 випадків продажу дітей і 10 випадків, коли людей вербували для вилучення органів. Повторюємо, це лише дані офіційної статистики.

«Живий товар» найчастіше відправляють у Росію, Польщу, Туреччину, Німеччину, Ізраїль, Грецію, Об’єднані Арабські Емірати. Стати рабом можна і в Україні.

Як правило, вербувальниками є також українці. Докори сумління їх не мучать. Вони переслідують одну мету – заробити побільше грошей. Ось кілька прикладів.

Їхали працювати офіціантками, а стали секс-рабинями

Двох сестер, мешканок Львівщини, запросила на роботу до Польщі односельчанка. Стверджувала, що у бар при великому готелі потрібні бармени, офіціанти: пристойна зарплата, працівників забезпечують житлом, харчуванням. Молоді дівчата не мали офіційної роботи, тож радо погодилися.

Коли їх привезли у готель, кремезний чоловік попросив дати паспорти, щоб можна було їх офіційно оформити на роботу. З того часу дівчата документів не бачили. Їх змусили надавати сексуальні послуги.

Готель добре охоронявся, чужих сюди не пускали, лише клієнтів. За дівчатами постійно спостерігали, тож вийти за межі готелю не було як. Та й без грошей і документів далеко не втечеш. Секс-рабинями сестри попрацювали чотири місяці, а тоді їм якось хитрощами вдалося виманити у охоронця свої паспорти і втекти.

Сексуальною рабинею у Польщі кілька років тому була і 17-річна дівчина, мешканка одного з районів області. Її до Польщі привезла мати, також нібито на роботу. Насправді ж свідомо продала доньку у бордель. Власники борделю віддали жінці чималу суму, бо охочих порозважатися з малолітною дівчинкою було доволі багато. З цими грошима мати зникла невідомо куди, а донька дев’ять місяців була секс-рабинею. На щастя, польській поліції вдалося вийти на бордель. Вони і звільнили дівчину з рабства і депортували в Україну.

За останні п’ять років, яка каже Наталія Горун, у сексуальному рабстві (згідно з офіційною статистикою) побувало сім мешканок Львівщини.

Коли рабами стають чоловіки

Чоловіки, як правило, потрапляють у трудове рабство. У них обманом також забирають документи, погрожують, забороняють виходити за межі певної території і змушують зводити будинки, працювати вантажниками, прибиральниками тощо.

30-річного чоловіка, назвемо його Андрієм, на роботу до Великої Британії запросив земляк. Мовляв, є фірма, яка надає послуги з прибирання. Працівників фірми запрошують на роботу у великі ресторани, кафе тощо. Робота неважка і за неї добре платять. Земляк, який агітував поїхати до Англії, хвалився, що також там працював і залишився дуже задоволений заробітком. Власницею цієї фірми є українка, яка має громадянство Великобританії, тож вона за співітчизників стоїть горою.

Охочих поїхати до Великої Британії набралося доволі багато. Як тільки заробітчани опинилися у Польщі, у них забрали українські закордонні паспорти, а натомість видали польські підроблені. У Англії до них ставилися, як до рабів, не годували, лише змушували працювати. Люди харчувалися об’їдками, що залишалися в ресторані, кафе. Андрієві якось вдалося відірватися від охорони і добігти до поліцейського відділку. Його та інших людей, які перебували у трудовому рабстві, депортували, а власницю фірми (українку з громадянством Великобританії) засудили.

А два мешканці одного з гірських районів в одному і тому ж трудовому рабстві побували двічі. Перший раз вони і ще 40 земляків (односельчани, мешканці сусідніх сіл) поїхали в Росію на заробітки. Посередником був чоловік з сусіднього району. Він повідомив, що планується будівництво великого об’єкта і потрібні робітники різних спеціальностей.

Об’єкт був закритий, поки йшли роботи, чоловіків за межі будівельного майданчика не відпускали. Мовляв, усі працюють нелегально, тож щоб не потрапити до рук поліції, яка може депортувати їх, краще не «світитися». Грошей будівельникам не платили, обіцяли розрахуватися після завершення будівництва. Коли об’єкт був завершений, усіх відпустили, але без грошей. І попередили: будуть чинити спротив, додому можуть не добратися. Заробітчанам якось вдалося зібрати гроші на квитки і повернутися на Львівщину.

Через півроку чоловікам зателефонували з Росії і повідомили: якщо вони хочуть отримати гроші за попередню роботу на будівництві і ще підзаробити, то мають приїхати на будівництво нового об’єкта. І чоловіки поїхали. Але ситуація повторилася: після завершення будівництва їх випхали за ворота без жодного рубля.

Чоловіки звернулися в соціальну службу, одна з працівниць пошкодувала їх і дала гроші на квитки до Львова.

Після повернення додому, заробітчани звернулися з заявами в поліцію.

Діти на продаж

На Львівщині за останні три роки зафіксовано два випадки продажу дітей. Їх продавали матері відразу через декілька днів після народження. Матері не є мешканцями Львівщини, вони з сусідніх областей, але народили і продавали дітей на території нашої області.

У першому випадку мати продала мешканцю Німеччини дитину, якій було всього кілька днів. Підготовка до продажу дитини йшла ще тоді, коли жінка була вагітною, на її банківський рахунок німець періодично перераховував певні суми. Громадянин Німеччини планував вивезти маля з України з метою усиновлення. У свідоцтві про народження дитини він був записаний батьком.

Коли афера розкрилася, проти зловмисників було відкрито кримінальне провадження за статтею – торгівля людьми. Наталія Горун каже, що вже відбувся суд над торговцями дітьми й винесено вирок: горе-матір і лже-батька засудили до 8 років позбалення волі, а посередницю, яка організовувала купівлю-продаж дитини – до 9 років позбавлення волі.

Другий випадок продажу дитини стався торік – мешканка сусідньої області, яка навчалася у Львові, дала оголошення у соцмережах, що продасть дитину за 80 тис. грн. Покупці знайшлися дуже швидко, ними виявилися люди в погонах. Цю кримінальну справу зараз слухають у суді.

Що дає статус постраждалого від торгівлі людьми?

Люди, які потрапили у подібні ситуації, мають право на захист, допомогу і підтримку в Україні, згідно з законом «Про протидію торгівлі людьми», який прийняли у 2012 році. З того часу державні органи ведуть облік людей, що стали жертвами торгівлі людьми.

Аби отримати допомогу, постраждалим слід звернутися в поліцію, щоб проти їх кривдників порушили кримінальну справу або в органи соцзахисту району чи області. І надати будь-які докази того, що вони справді жертви: квитки, довідку від лікаря (нерідко людей б’ють, у них зламані ніс, щелепа тощо), довідку про депортацію, довідку з поліції про відкриття кримінальної справи тощо. Одне слово, будь-яке підтвердження того, що людина стала жертвою торгівлі людьми. Після перевірки наданих доказів, таким людям, за словами Наталії Горун, присвоєються статус – особа, що постраждала від торгівлі людьми.

Люди з таким статусом мають право на одноразову матеріальну допомогу – три неоподатковані мінімуми, що на даний час становить 5286 грн. Вони можуть розраховувати на безкоштовну медичну, юридичну, психологічну допомогу. Соціальні працівники допомагають їм знайти роботу, поновити навчання, розпочати власну справу тощо.

На Львівщині статус особи, що постраждала від торгівлі людьми, за останні 6 років отримало 25 мешканців області. Ще четверо очікують на цей статус.

П’ять правил, які допоможуть не потрапити в трудове чи сексуальне рабство

Люди, які виїжджають за кордон на заробітки нелегально, не мають жодної гарантії, що там не стануть безправною раб-силою. Ось прості п’ять правил, які допоможуть не потрапити у руки торговців людьми і швидко виявити обман.

1. Рекрутери не можуть брати гроші за пошук роботи

Згідно з умовами ліцензування, які розробило Міністерство соцполітики, рекрутери, які працевлаштовують українців на роботу за кордон, можуть брати кошти лише за проїзд, оформлення документів (візовий збір), але не за те, що знайдуть роботу. Тож якщо у вас вимагають передоплату за консультацію, пересилання документів роботодавцю тощо, знайте, що ви маєте справу з нечесним агентством чи людиною.

2. Агенція має мати ліцензію на працевлаштування за кордоном

Якщо роботу за кордоном пропонує агенція з працевлаштування, то вона повинна мати ліцензію на посередництво у працевлаштуванні саме в тій країні, куди пропонує поїхати. Крім ліцензії, фірма-посередник повинна мати свідоцтво про державну реєстрацію та договір з іноземною фірмою-роботодавцем.

На сайті Міністерства соціальної політики України є перелік ліцензованих компаній.

3. Приховування повної інформації про роботодавця – спланований обман

Якщо агент чи компанія підшуковують роботу за кордоном і не називають точну назву компанії, сферу її діяльності, обов’язки робітника, будьте обачні, бо це – спланований обман. Людина, яка хоче працювати за кордоном, має право знати повну інформацію про роботодавця, графік роботи, розмір оплати праці, умови проїзду та проживання, порядок медичного і соціального страхування.

4. Ніколи не ставте підпис на чистому аркуші паперу

Ніколи не підписуйте документи наосліп. Уважно читайте договір, який, до речі, має бути абсолютно зрозумілий, перекладений на рідну мову і нотаріально завірений. За жодних обставин не ставте підпис на чистому аркуші паперу і не піддавайтеся на вмовляння укласти подвійний трудовий договір: чорновий варіант з більш низькими сумами оплати праці тощо і контракт, який містить умови: «та інші види робіт», «всі види робіт на вимогу роботодавця». Перш, ніж підписувати будь-які документи, проконсультуйтеся з юристом.

5. За жодних умов не віддавайте нікому оригінал паспорта

Оригінал паспорта не віддавайте ні потенційним роботодавцям, ні посередникам, ні третім особам. При оформленні на роботу потрібна копія паспорта. Оригінал паспорта особисто показуєте прикордонникам при перетині кордону. Прохання віддати оригінал документів на зберігання до прибуття на місце роботи або формулювання «це обов’язкова умова» повинні вас насторожити.

«SOS!»: куди телефонувати?

Люди, які виїжджають за кордон на роботу, повинні записати у мобільний і блокнот телефони, за якими можна подзвонити, коли потрапили у складні ситуації в чужій країні. За цими телефонами можна проконсультуватися і до від’їзду за кордон.

Національна безкоштовна «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів

527 та 0 800 505 501 – номери гарячої лінії, спеціалісти якої безкоштовно та конфіденційно нададуть консультації українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону. 527.org.ua – електронні консультації

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного) – консультації з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей.

Всеукраїнська Асоціація з міжнародного працевлаштування

0800309 875 – call-center.

Консульство України в країні перебування

Коли приїхали за кордон, обов’язково станьте на консульський облік в українському консульстві. Для цього слід особисто звернутися в установу. У разі порушення ваших прав консульство має надати допомогу та захист.

Контактні дані посадових осіб консульських та дипломатичних установ України за кордоном, відповідальних за протидію торгівлю людьми, знаходяться за посиланням.

Місцева поліція

Якщо вас обдурили, відразу звернутися в найближчий поліцейський відділок. Українці, які перебувають за кордоном легально, мають повне право на захист з боку місцевих органів влади.

Урядова «гаряча лінія»

Номер телефону урядової «гарячої лінії»: +38 (044) 284-19-15. Оплата за тарифами відповідного оператора зв’язку.