Залицяльників їй не бракувало, проте вона не хотіла нікого, крім Богдана. Її зрада поклала край їхньому подружжю

Ціна зради. Синьоока та чорноброва Зоя з родимкою на лівій щоці народилася в багатодітній сім’ї Карпа й Одарки. Мали вони п’ятеро дітей (троє хлопців і дві дівчинки) та стареньких батьків.

У 18 років закохалася Зоя в молодого лікаря Петра. Проте він їй взаємністю не відповів, одружився з іншою дівчиною. Згодом захворів і дуже рано пішов із життя. Боліло Зоїне серце за коханим, але ж від долі не втечеш.

Навчалася дівчина в педінституті на природничому факультеті. Вступила туди разом зі шкільною подругою Олею. Дівчата любили природу, могли годинами спостерігати за тваринами й комахами.

Щойно наставала весна, студенти, озброєні сачками, вирушали в мандри. Бродили полями й лісами, шукали на болотах гнізда водоплавних птахів, милувалися граційними чаплями, вивчали поведінку чайок, лелек. У гаях та лісах навчалися розпізнавати птахів за їхнім співом.

Біологам завжди заздрили студенти фізмату, яким доводилося вивчати багато нудного матеріалу. Їх в інституті називали інтегралами. І поки вони зубрили формули, ровесники з природничого збирали гербарії, вкладали в картонні коробки, вистелені ватою, жуків, виготовляли опудала тварин…

А вечорами студенти відпочивали. Виносили з гуртожитку у двір стільчики, ставили колом і співали українські пісні. Дівчата в Зоїній групі були всі як на підбір — красуні з гарними голосами. Їхні пісні розливалися теплими хвилями по скверах і парках мальовничого Кременця й приваблювали хлопців.

Найкрасивіші юнаки навчалися на фізкультурному факультеті. Міцні, спортивної статури. Їм зазвичай було важко складати іспити з усіх предметів, крім фізкультури, тому й зверталися по допомогу до дівчат. І це здружувало їх.

Богданові припала до серця синьоока Зоя — тиха, врівноважена. І вона відповіла йому взаємністю. У вільний від занять час молоді люди ходили в кіно, на танці, гуляли парком, піднімалися на Бону.

Богдан дарував Зої квіти й увагу — і всі дівчата заздрили їй. Особливо Ліля, котра була закохана в нього й навіть певний час із ним зустрічалася. Залицяльників їй не бракувало, проте вона не хотіла нікого, крім Богдана.

А він не бачив нікого, крім своєї Зої. Наприкінці навчання вони побралися. Згодом у них народилося двоє діток — хлопчик і дівчинка. Богдан був прекрасним батьком, допомагав дружині ростити дітей.

Подружжя працювало в школі, вдома ділило всю роботу навпіл, а вільний час проводило з дітьми. У містечку їхню сім’ю вважали зразковою. Так і було. Зоя почувалася щасливою дружиною і мамою та дякувала долі за це.

Одного літа Зоя з Богданом вирішили поїхати на море без дітей, залишити їх у батьків. Проте перед самою поїздкою Богдана послали на обласні змагання. Замінити його було нікому, а відмовитися він не міг заради дітей, команди. Тож порадилися і домовилися, що Зоя поїде на відпочинок сама.

Здавалося б, нічого страшного в цьому немає, але в Богдановому серці поселилася тривога. За кілька днів до закінчення терміну відпочинку він поїхав до коханої дружини. Без попередження. Сумнів, що бозна-звідки засіявся в його душі, спонукав Богдана поспостерігати за Зоєю здалека.

І він побачив свою кохану в обнімку з незнайомим чоловіком. Той палко її цілував. Вони милувалися одне одним. Було зрозуміло, що відпустку провели разом.

Одному Богові відомо, що діялося в Богдановій душі. Він мовчки розвернув машину й помчав додому. Приїхавши раніше від Зої, зібрав свої речі й зник до її повернення. Нічого нікому не пояснив, не залишив навіть записки.

Як згодом з’ясувалося, поїхав Богдан до… Лілі, котра досі кохала його і радо прийняла. Зоїних пробачень він чути не хотів. Її зрада поклала край їхньому подружжю.

Так Зоя залишилася біля розбитого корита. Каяття мучило її до самої смepтi. Діти виросли, мешкали зі своїми сім’ями далеко від батьківського дому. І в Зої з’явилося багато вільного часу на роздуми. Їй так добре було з Богданом…

То чому вона не оцінила цього й шукала іншого задоволення, іншого чоловіка? Хіба від щастя щастя шукають? Яку ж велику, дорогу ціну заплатила вона за тимчасове захоплення, за кілька днів сумнівної радості, подарованої коханцем! А для нього час, проведений із чужою дружиною, залишив приємні спогади.