Cвоїм вчинком зламала життя трьом людям – мені, чоловікові і доньці. У мене на душі кішки шкребуть, а для них це просто «непорозуміння»

Коли я лежала в пoлоговому будинку, чоловік мені зрадив. Прийшла до нас додому «жінка зі зниженою соціальною відповідальністю» з посланням: «Від люблячої тебе більше всього на світі.» Чоловік подумав, що це я зробила йому такий «подарунок». Знаєте, як я про це дізналася?

Коли чоловік забирав мене з пологового будинку, він приволік великий букет квітів і подякував за сюрприз. На мій здивований погляд, він пояснив за який саме «сюрприз» він так вдячний.

– Та як ти міг? Як тобі взагалі в голову прийшло що я, своїми власними руками, відправлю до тебе бабу? Ти зовсім здурів? Мені там що, по-твоєму, в пологoвому будинку зайнятися більше нічим було, крім як про твої задоволення піклуватися?

Поки ми з’ясовували стосунки, під’їхали свекри. Обличчя свекрухи настільки світилося торжеством і самовдоволенням, що я відразу зрозуміла, хто порадував чоловіка. Хоча і так все було ясно, я все-таки запитала:

– Ваших поганих рук справа?

Свекруха зробила здивований вигляд:

– Оксаночка, ти про що, люба? Ти що така нервова? Молоко пропаде. Виписатися не встигла, вже все незадоволена. Стриманіше треба бути.

– Ну все вистачить. З мене досить. Бачити вас всіх більше не хочу. Їдьте звідси, сама до будинку доберуся. – і, повернувшись до чоловіка, додала – А тебе щоб там не було. Речі зберу твої, потім забереш.

Я дістала з машини чоловіка автолюльку з донькою і пішла назад в полoговий будинок, викликати і дочекатися таксі.

Матері чоловіка я відразу не сподобалася: ось уже кілька років вона не втрачає можливість мені нашкодити. Але зараз вона перейшла всі межі. Хотіла, щоб синочок розлучився і повернувся жити до неї – нехай забирає. Одна з дитиною я не пропаду: руки-ноги є, голова працює. Але дитини вона не побачить, ніколи. На жаль, це єдина доступна мені помста за мій зруйнований шлюб.

Я не дозволю, щоб дочка спілкувалася з людиною, завдяки якій у неї буде тільки «недільний тато». Та й чоловік хороший. Чим тільки думав? Хоча, з ним якраз і зрозуміло -чим. Так, вaгітність непросто протікала, але невже важко було трохи потерпіти? Невже, воно того варте?

Мені так погано. Свекруха своїм вчинком просто взяла і зламала життя трьом людям – мені, чоловікові і доньці. Я вже місяць плачу ночами, від образи і злості. Чоловік ходить, прощення просить за це «непорозуміння». Ось так – у мене на душі кішки шкребуть, а у нього це просто «непорозуміння».

Я просто не можу його пробачити. У свекрухи і зовсім совісті немає: вистачило нахабства прийти, «внучку подивитися». Я її навіть на поріг не пустила. Вона ще й обурюватися почала, що хотіла просто синочку допомогти. І така буває «материнська допомога».