Несподівана звістка: вінничанин через 75 років дізнався про долю свого батька

Звістка про батька через 75 років. Маленька картина – сільський пейзаж – допомогла вінничанину Андрієві Виросткову хоча б щось дізнатись про безвісти зниклого на Другій світовій вiйні батька. Малюнок із прізвищем автора Виростков і датою 1943 рік в своєму архіві знайшов громадянин Норвегії. І вирішив розшукати автора роботи, йдеться в ТСН.

Фотографія – єдине, що лишилось на згадку синові. Андрію Андрійовичу було 2 роки, коли батька забрали на вiйну. Звідти він уже не повернувся.

«Крім того, що зник безвісти, і все, більше ніякої інформації», – каже Андрій Виростков.

Син навіть не сподівався, що через 75 років дізнається про його долю через малюнок, який передав незнайомець з Норвегії.

З’ясувалося, намалював його батько Андрія, коли потрапив у норвезький табір для полoнених. Подарував жінці, яка рятувала його від гoлоду, у бараки носила хліб та картоплю. Відтоді малюнок зберігався у родині Бленгслі. Натрапив на нього праправнук, коли перебирав речі у шафі. Мати коротко розповіла історію цього невеликого полотна і пан Кнут вирішив повернути його рідним автора.

Прізвище автора у лівому куті – це була єдина зачіпка. Спочатку норвежець шукав дані в музейних архівах, потім звернувся у службу розшуку Червоного Хреста.

«Коли мені трапилася ця картинка, то я подумав: «А що сталося з цією людиною?” Звернувся до Музею вiйни, дізнався трохи про нього, що він з України, його військове звання, дату народження. Що він вступив на службу 1940 року. Його взяли в пoлон у Бердичеві. Я дізнався його прізвище, і що в нього є син – теж Андрій», – розповідає наймолодший Кнут.

Через півроку служба розшуку знайшла сина художника.

«Кнут поставив умови такі, що якщо він є живий, то ми зможемо послати фотографію з представником Червоного Хреста. Це добре, що він живий», – каже голова Вінницької обласної організації Товариства Червоного Хреста Сергій Глухенький.

Розчулені Виросткові вже написали лист-подяку.

«Здраствуйте шановний Кнут, я отримав бандероль, тобто картину і лист. Я багато дізнався новин про свого батька. Дякую вам за турботу. Велике спасибі вашим рідним і близьким. Низький уклін пані Хельги Розенфорс, що ви всією сім’єю зберегли картину намальовану моїм батьком», – написав в листі Виростковий.