Пам’ятаємо: минуло 9 років від дня загибелі відомого телеведучого Ігоря Пелиха

Ігор Пелих – відомий телеведучий, який захоплював своєю енергією. Дев’ять років тому, у віці 35 років, тpaгічно загuнув у ДTП.

Його ми найбільше пам’ятаємо з відомої тоді телепрограми “Галопом по Європах”. У більшості саме з цією програмою асоціюється дитинство та юність.

Як йдеться у пісні ТНМК: Допоки Цой живий – я дитина, Пелих поки живий – я дитина. Я іще малий.

Народився Ігор Пелих 3 лютого 1974 року в Тернополі. Навчався у тернопільській середній школі № 18, рано залишився сиротою. Закінчив ПТУ, після якого працював на фабриці, ремонтував взуття.

Напротязі п’яти років грав на бас-гітарі у рок-групі «Nameless», був організатором у Тернополі музичного фестивалю «Нівроку».

На Тернопільській обласній державній радіокомпанії створив і вів молодіжну музичну програму «Веселий Роджер», але через конфлікт з керівництвом перейшов разом з програмою на першу в місті FM-станцію “Радіо «Тернопіль», де працював до 1998 р.

Один рік працював ді-джеєм на «Радіо Столиці» у Києві.

В кінці 90-х працював на телекомпанію «1+1», де разом з майбутньою дружиною Олександрою Лозинською (познайомилися в Інтернеті) вів програму «Не всі вдома».

Навчався в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.

З 2000 року — адміністратор сайту каналу ICTV. Згодом став ведучим телепрограм «Галопом по Європах» (туристична програма, телеканал ICTV), «На свою голову» (міський квест, телеканал ICTV), «Таксі» (інтелектуальне шоу, телеканал Сіті), «Лабіринт» та продюсером. З 2005 року — засновник і генеральний продюсер студії «Роги і копита продакшн». З кінця 2008 року працював ведучим «ДСП-шоу» на радіо Europa Plus. Батько 3-х дітей.

Загuнув 05:00 в ДTП у Києві, на проспекті Перемоги, 82.

Попри показну легковажність, Пелих дуже фахово підходив до своєї роботи – формування бюджетів, пошуку спонсорів і співпраці з каналами. У планах були й значно масштабніші проекти, які б не залежали від політики каналу. Мріяв і про кіно.

У травні 2009-го мрії розбились…

Утім і досі при згадці про Пелиха мимоволі усміхаєшся.